ТВОРЧІСТЬ ТЕТЯНИ ЯБЛОНСЬКОЇ У ДЗЕРКАЛІ МИСТЕЦЬКОЇ КРИТИКИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ОСОБОВОЇ СПРАВИ СПІЛКИ ХУДОЖНИКІВ УКРАЇНИ)

Анотація

Метою статті є розгляд окремих критичних оглядів творів Тетяни Нилівни Яблонської (1917–2005), що наявні у матеріалах її особової справи як члена Спілки художників України, оригінал якої нині зберігається у збірці Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України (фонд – особові справи померлих членів Спілки художників України). Встановлено, що від 1940-х до початку 1970-х років нішу мистецтвознавців, школа яких ще не була започаткована, обіймали посадовці зі Спілки художників УРСР, професійні митці, які писали різноманітні подання на Тетяну Яблонську, що включало елементи аналізу та критики окремих творів. Зокрема, у хронологічній послідовності ці функції виконували О. Шовкуненко, М. Хмелько, М. Дерегус, В. Касіян, В. Бородай, народні художники УРСР. З’ясовано, що останній з них спирався вже на праці професійних мистецтвознавців. Зокрема, І. Блюміної, П. Говді, Л. Попової, В. Цельтнера, П. Білецького, І. Верби, В. Павлова, О. Найдена та ін. За їхніми розвідками напрацьовувалася царина арт-критики спадщини Т. Яблонської. Зокрема, за такими творами: «Хліб», «Весна», «В парку», «Ворог наближається», «На старті», «На Дніпрі», «Близнята», «Писанка», «Гончар», «Українка», «Весіллі», «разом з батьком», «весіннє сонце», «Юність», «Безіменні висоти», цикл «Українські мотиви», «Життя продовжується», «Наречена», «Заручені», «Життя/Родоначальниця», «Молода мати» тощо. Художники-арткритики відзначали специфічну живописність полотен Тетяни Нилівни, зупинялися на її здатності підкреслити, як «золотом сяють обличчя колгоспниць, важке зерно, й здається, ніби повітря відливає чистим золотом», розбирали сміливий живопис, довершений малюнок, одухотворені портрети, «глибоко поетичний, радісний, життєстверджуючий» характер окремих композицій мисткині, а також зауважували на картинах-символах, що містили такі риси, як «закоханість у життя», «світлу віру в людину, добро, справедливість» та «вміння скрізь бачити красу і радіти їй всім серцем» тощо.