ВІДОБРАЖЕННЯ ТЕМ ЦЕРЕМОНІАЛЬНОГО СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ГРИГОРІАНСЬКОГО СПІВУ ТА POMPA FUNEBRIS В ОБРАЗОТВОРЧОМУ Й ДЕКОРАТИВНОМУ МИСТЕЦТВІ

Анотація

Метою статті є визначення специфіки показу звернення до церемоніальних середньовічних прикладів співу й ініціацій в образотворчому та декоративно-ужитковому мистецтві. У статті сконцентровано увагу на еволюції візій ритуальних танців, співів, плачів, церемоніальної ходи, жрецьких богослужбових дійств, які спричинили появу виняткових явищ Середньовіччя та раннього Нового часу – хорального співу та різноманітних парадних «помп» під час ініціацій. Окреслено коло ілюстрування цих видовищ в образотворчому та декоративно-прикладному мистецтві. Спеціальну увагу приділено синтезу часово-просторових видів мистецтва та його віддзеркаленню в образотворчому та декоративно-ужитковому мистецтві. Так, уже у Стародавньому Єгипті трапляються фрески із зображенням екзальтованих плакальниць на церемоніях проводів небіжчиків (характерний приклад – розпис гробниці Рамосе ТТ55 у некрополі Шейх Абд ель-Курна на Західному березі Нілу регіону Луксор, ХVІ ст. до н.е.), а також «Три музикантки» з гробниці Нахта, бл. 1422–1411 рр. до н.е., на яких зображено виконавиць гри на арфі, подібній до шумерської, та флейті. Від епохи еллінізму розвинувся культ весталок (яким були присвячені храми Вести у Римі на Римському Форумі на Півдні Священного Шляху – Via Sakra) та в Тіволі поблизу Риму, що зводилися упродовж VІІ ст. до н.е. – реконструювалися і добудовувалися після пожеж впритул до перших віків нашої ери). Крім того, набули популярності рельєфи з профілями відомих весталок на римських монетах, зображення цих шанованих жінок на троні у фресках Помпеїв І ст. н.е. та скульптурі, зокрема, ІІ ст. н.е. Вже в Давньому Римі почав формуватися і церемоніал різноманітних пафосних помп з елементами видовищних парадів. Зокрема, штибу Pompa triumphalis з нагод відсвяткування військових перемог, жалобні процесії Pompa funebris, та бравадні Рompa circensis, приурочені до циркових «ігор». Врешті, в епоху Другого Риму – Візантії релігійні літургійні й ініціаційні відправи почали супроводжуватися синтезом ритуальних музично-пісенних дійств, образами плакальниць. Деякі подібні візії при цьому, включно із сценами виконання медитативного григоріанського хоралу, парадною ходою, згодом були зафіксовані в окремих зорових наративах Європи (приміром, книжково-нотних мініатюрах штибу «Григорій І Великий, котрому Святий дух у вигляді голуба навіює співочий канон» ХІІ–ХІІІ ст., натрунних хоругвах Павла Дзялинського, бл. 1594–1643 рр., зображеннях сцен Pompa funebris у гравюрах Корнеліса Галле 1623 р. тощо).