ОСОБЛИВОСТІ ПЛЕНЕРНОЇ ПРАКТИКИ В ХАРКІВСЬКОМУ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВОМУ ІНСТИТУТІ (ХХПІ) В 1950–1970-Х РОКАХ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/uad.2024.2.11

Ключові слова:

образотворче мистецтво,живопис 1950–1970-х років, харківська художня школа, Б. В. Косарев, пленерна практика

Анотація

Пленерна практика в Харківському художньо-промисловому інституті (ХХПІ) 1950–1970-х років посідала значне місце у фаховому навчанні студентів різних спеціальностей Ці полотна представляють особливості пленерного живопису харківської художньої школи означеного періоду. Пленерна практика сприяла розвитку в молодих художників творчої уяви, уміння стилізувати та узагальнювати натурні мотиви, знаходити авторське рішення мотиву. Особливості архівних архітектурних пейзажів 1950–1970-х років містять головні риси харківської академічної школи живопису: класичну манеру виконання, імпресіоністичність, монументальність вирішення, темперну техніку. Твори відрізняються бездоганною гармонією, щирістю та поетичністю, невимушеною манерою письма. Етюди студентів харківської художньої школи 1950–1970-х років відображають особливості викладання на живописному й театрально-декораційному відділеннях ХХПІ під керівництвом видатних художників-педагогів Б. В. Косарева і С. Ф. Бесєдіна. Твори присвячені ансамблю Софіївського парку в Умані (в’їзній брамі, Рожевому павільйону, Китайській альтанці), львівським сакральним спорудам (Церкві Пресвятої Євхаристії, католицькому храму, подвір’ю етнографічного музею, інтер’єру вокзальної зали), міським пейзажам Львова та ін. Світлотіньові ефекти вечірнього та ранкового освітлення ставали предметом ліричного тлумачення пейзажних мотивів. Максимальне спрощення композиційних алгоритмів, гіперболізація архітектурних форм спонукало молодих художників сприймати образ природи як чуттєвий камертон часу, формувати нове ставлення до пейзажу. Окреслено, що навчальному живопису 1950–1970-х років притаманні реалістичні засади об’ємно- просторового відображення дійсності, образність, лаконічність композиційних рішень, стриманий сріблястий колорит. Збережені живописні роботи демонструють кращі традиції харківської реалістичної школи, а також є «класичними» взірцями методики викладання фундаментальної дисципліни в мистецькому виші.

Посилання

Чернова М. В. Борис Васильович Косарев. Нарис життя і творчості. Київ: Мистецтво, 1969. 68 с.

Енциклопедія сучасної України / Ін.-т енциклопед. дослідж. НАН України; ред. кол. І. Дзюба, О. Романів, А. Жуковскький та ін. Київ: 2014. Т. 15. 712 с.

Федюн Є. О. Педагогічна діяльність Бориса Косарева. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів ХДАДМ за підсумками роботи 2019/2020 навчального року. Харків, 2020. С. 51–52.

Чурсіна В. І. Робота на пленері: Проблема теорії і творчої практики. Харків: ХДАДМ. 2011. Вип. 5. С. 149–152.

Чурсін О. Сучасний пленерний рух в Україні в контексті розвитку пейзажного живопису(традиції, тенденції, образно-стильові особливості» Харків: дис… канд. мистецтвознавства: 17.00.05. Харків, 2014. 225 с., іл.

Каталог «Майстерня Бориса Косарева». Архів робіт ХДАДМ. Харків: ХДАДМ.

Каталог «Майстерня Сергія Бесєдіна». Архів робіт ХДАДМ. Харків: ХДАДМ.

Каталог загальний. «Архів робіт ХДАДМ». Харків: ХДАДМ.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-07-05

Як цитувати

Ковальова, М. М., & Нестєрова, Є. О. (2024). ОСОБЛИВОСТІ ПЛЕНЕРНОЇ ПРАКТИКИ В ХАРКІВСЬКОМУ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВОМУ ІНСТИТУТІ (ХХПІ) В 1950–1970-Х РОКАХ. Український мистецтвознавчий дискурс, (2), 97–105. https://doi.org/10.32782/uad.2024.2.11