ЕСТЕТИКА АНІМАЦІЇ В СТАНКОВОМУ ЖИВОПИСІ КИТАЮ 2000–2020-Х РОКІВ: ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТЕМИ ДИТИНСТВА

Анотація

У середині 2000-х років разом з бурхливим розвитком інтернет-ресурсів у Китаї почалося активне поширення аматорської і професійної анімації. «Дунхуа» (в перекладі з китайської означає «анімація») – це унікальний жанр мистецтва, який поступово набирає обертів в китайській культурі, та впливає на розвиток багатьох видів мистецтва, зокрема на сучасний станковий живопис Китаю. Китайські художники Цзе Сю, Лю Є, Лі Цзікай та інші активно переймають естетику та наративні елементи анімації, інтегруючи їх у свою творчість, що призводить до виникнення унікального культурного феномену, заснованого на синтезі візуальних і пластичних мистецтв. Більшість із цих митців досягли світового визнання на хвилі періоду «відкриття Китаю» на початку 1990-х років. Художники в своїй творчості найчастіше звертаються до теми дитинства, використовуючи її для вираження власних спогадів, емоцій та рефлексій. Вплив дунхуа стимулює художників до використання символів та метафор, це може бути як пряма цитата з анімації, так і інтерпретація певних мотивів та тем. Більшість живописних робіт митців виконуються серіями, які присвячені «життю» одного вигаданого персонажу та нагадують «стоп-кадри» з анімаційних фільмів. Це додає нові виміри до розвитку станкового живопису, збагачуючи його сучасними концепціями і комерційними стратегіями. Під впливом дунхуа китайські художники створюють унікальний синтез традиційного мистецтва та сучасних анімаційних технік, роблячи мистецтво більш інтерактивним, виразним та змістовним. Завдяки великій любові до власної історії і традицій, китайські митці в своїй творчості раз за разом звертаються до фольклору та легенд, використовуючи, наряду з новітніми техніками, стильові особливості національного живопису тушшю.