ФОРМАТ ДІЯЛЬНОСТІ ХУДОЖНИКА: НА ПЕРЕТИНІ МАЙСТЕРНОСТІ, ТВОРЧОСТІ ТА НАСТАВНИЦТВА

Анотація

У статті презентується авторська концепція комплексного аналізу професійної діяльності художників. Її спрямованість торкається розбору конкретної форми реалізації їх у житті, через призму синтезу (суміжності та взаємосупроводу) зображально-виконавської майстерності, здатності творчо розробляти і втілювати свої задуми, ідеї, можливості пропагувати свій досвід, знання і вміння у рамках педагогічної роботи, творчого наставництва та кураторства підростаючого покоління митців. Мета статті – розкрити і проаналізувати специфіку професійної діяльності художника через призму синтезу майстерності, творчості, наставництва; обґрунтувати аспекти її результативності. Матеріали і методи. Базовими підходами до розкриття піднятої проблеми є комплексне осмислення її, вивчення природи та дієвих наративів сумісності досліджуваних аспектів, системний розбір та обґрунтування прогнозованих і отриманих результатів. Основні методи дослідження – пошуково-бібліографічний, аналітичний, компаративний, мистецтвознавчий, психолого-педагогічний, діахронно-синхронний, інтеграційний, абстрагування, систематизації. Наукова новизна. Вперше об’єктивно обґрунтовано значимість трьох вагомих аспектів презентаційного меседжу художника, які в контексті свого природного і водночас цілеспрямованого злиття забезпечують обшир і глибину його професійної реалізації, власне як митця, творця розмаїтих образотворчих наративів, і як педагога-наставника, куратора мистецького розвитку та виховання підростаючих поколінь. Висновки. Констатується, що художник не може бути або лише хорошим, майстерний виконавцем, або тільки творцем ідей, джерелом продукування актуальних сюжетів, цікавих тем, проєктів тощо. Реалізовуючи себе, навіть сповна і якісно, лише в одній із цих сфер, художник не зможе бути затребуваним прикладом для молодих митців, успішним педагогом мистецтва, оскільки для повноцінної роботи зі своїми вихованцями йому вкрай потрібні і мистецько-теоретична обізнаність, і належна якісна художньо-виконавча практика, і чималий творчий потенціал. Саме у злитті усіх цих трьох позицій маємо бачити універсальний формат максимально повної фахової реалізації художника, власне як митця-професіонала і педагога-наставника. У підсумку автор об’єктивно доводить, що саме в цьому, інтегрованому форматі художник реалізовує себе найповніше.