КОМПОЗИЦІЙНЕ ОЗДОБЛЕННЯ ОПЛІЧЧ ФЕЛОНІВ КІН. ХХ – ПОЧ. ХХІ СТ. ІКОНОГРАФІЯ БОГОРОДИЧНОГО ЦИКЛУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2022.6.8Ключові слова:
іконографічні сюжети, шитво, Марія, зображення, священичий одяг, вишивка, церковне мистецтвоАнотація
Марієлогічна тема релігійних образів використовувалася у церковному та народному мистецтві України дуже обширно. Позаяк до кожного святково-обрядового дня у році, парафії мають своїх покровителів, з яких найсвятішою вважається Богородиця, то безсумнівно образ Марії посідає чільне місце в усіх видах сакрального мистецтва. Окрім мальованих ікон (церковних та хатніх), зображення Богородиці спостерігаються у церковному текстилі: хоругвах, плащаницях, покрівцях та священичих ризах. Закономірним залишається, що оздоблення священичого вбрання підпорядковує собі вплив релігійних традицій та вподобань майстрів. Таким чином вишивані іконографічні композиції оплічч фелонів, формуючись поряд з мальованою іконою, увібрали у себе не тільки загальноприйняті канонічні (церковні), але й народні особливості. Фелон – це верхня риза священичого одягу, прикрашена орнаментальним та сюжетним оздобленням. Орнаментальні композиції побудовані з геометричних, рослинних чи комбінованих мотивів та розташовуються по всьому полотнищу верхньої одежі. На опліччі фелона розміщується невелике фігурне зображення обрамлене здебільшого у формі декоративного хреста, або ромба, рідше – кола, квадрата. Означені орнаментальні форми утворені з тих самих мотивів, які прикрашають інші частини ризи. Саме вишиті композиційні оздоблення з сюжетним зображенням Богородиці на опліччях фелонів є обʼєктом нашого дослідження. Отже, у даній статті розглядаються вишиті іконографічні сюжети Богородичного циклу, які найчастіше спостерігаються у священичому облаченні західних областей України впродовж кінця ХХ – початку ХХІ ст. Аналізуються чотири найпоширеніші образи Богородиці: Провідниця (Одигітрія), Елеуса, Покрова та Оранта.
Посилання
Варивода А. Народна традиція в українському церковному гаптуванні ХVІІ–ХVІІІ ст.: релігійний та художній аспекти. Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. 2016. №37. С. 122–128.
Гордієнко Д. Становлення та розвиток культу Покрови Пресвятої Богородиці в Середньовічній Україні. Гетьманські читання. Покрова Пресвятої Богородиці – в історії української культури та українського війська. 2019. С. 5–24.
Дем’янчук А. Богородиця в українському іконному малярстві (ХІ–ХІХ століття). Основні іконографічні типи. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2016. №3. С. 85–95.
Кара-Васильєва Т. Літургійне шитво України ХVІІ–ХVІІІ ст. Львів : Свічадо, 1996. 231 с.
Олійник О. Стилістика модерну в декорі літургійно-обрядових тканин Галичини на зламі ХІХ–ХХ століть. Народознавчі зошити. 2012. № 3 (105). С. 415–428.
Осадча О. А. Українська хатня ікона – образ кінця ХVІІІ–ХХ століть як етнокультурний феномен (історія, типологія, художні особливості) : дис. … канд. мист : 26.00.01. Київ, 2010. 219 с.
Руско Н. М. Особливості галицького іконопису кінця ХІХ – початку ХХ століть: філософсько-релігієзнавчий контекст : дис. … канд. філ. наук : 09.00.11. Острог, 2015. 196 с.
Савицький О. Першу літургію ПЦУ в лаврі віряни назвали історичною. 2023. URL: https://amp.dw.com/uk/persu-liturgiu-pcu-v-kievopecerskij-lavri-virani-nazvali-istoricnou/a-64313671 (дата звернення: 30.01.2023).
Степовик Д. Історія української ікони Х–ХХ століть. Київ : Либідь, 2008. 440 с.