ПОШУК НОВОЇ ПЛАСТИЧНОЇ МОВИ СУЧАСНОЇ СКУЛЬПТУРИ КИТАЮ У КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЇ МАТЕРІАЛІВ ТА ТЕХНІК

Анотація

Стаття присвячена дослідження використання нових матеріалів та технік у сучасній скульптурі Китаю. Автори підкреслюють, що за останні десятиліття китайська скульптура залучила до свого художнього апарату чимало експериментальних матеріалів, які до цього часу не вважалися можливими для використання у пластичних художніх висловлюваннях. Питання сумісності матеріалів та технік знайшло своє відображення і у розвитку художньої мови та еволюції образності скульптури. Усе зазначене, на думку авторів, актуалізує винесену у заголовок проблематику. На прикладі творчості Суй Цзяньго, Джу Міня, Сюй Біна, Цай Гоцяна та Гу Венда показані основні тенденції «змішаних технік», визначено та охарактеризовано їх вплив на загальний розвиток сучасної скульптури Китаю. Авторами зроблено висновки, що завдяки актуалізації нових матеріалів та технік упродовж кінця ХХ – початку ХХІ ст. проявила себе трансформація образної суті скульптурних творів. Впровадження у композиційно-пластичний мову потенціалу «нескульптурних» матеріалів (пластмас, полімерів, реді-мейду тощо) збагатило естетику творів, додавши до їхньої внутрішньої образної суті актуальні виражальні засоби. Важливим аспектом у розвитку сучасної китайської скульптури є взаємодія класичних та новітніх підходів, де новий репертуар матеріалів стає важливим експериментальним простором. Авторами підкреслено, що на початку ХХI ст. ця тенденція набула масштабу повноцінного напрямку пошуку актуальної художньої мови. У багатьох сучасних творах класична пластична основа виконує роль своєрідного художнього фундаменту – засадничого ґрунту, від якої скульптори починають творчі пошуки нового змісту (пошуку художньо-образних, композиційно-пластичних, образно-символічних рішень). Вкрай важливу роль у цьому процесі відіграють нові матеріали, що поступово змінює традиційні підходи до формоутворення та пластичності скульптури, а також активує нові художні тренди.