ОБРАЗНІ МОДЕЛІ «САДУ ЯК РАЮ ЗЕМНОГО» В ДИНАСТИЧНОМУ ЖИВОПИСІ КИТАЮ

Анотація

Дана стаття присвячена виявленню особливостей візуальної репрезентації ідеї «саду як раю земного» в живописі династичного Китаю. З’ясовано, що розбудова саду за принципом «одне озеро – три гори», що втілював релігійний і міфічний сенс, пов’язаний з даоською ідеєю безсмертя, вела свій відлік від часів династії Цінь (III ст. до н.е.) й стала яскравим зразком будівництва імператорських садів для правителів за всіх часів. Протягом багатьох століть іконографія «садів Безсмертних» розвивалась в китайському живописі. У статті розглянуто пейзажні твори Лі Сисуня (李思训, 651-716), Цю Іна (仇英, 1494-1552), Юань Цзяня (袁江 1671-1746). У зв’язку з бажанням відтворити імператорський сад як особливе казкове місце, пейзажі з садовою тематикою не відображали реальне середовище, а втілювали здебільшого ідеалізований, нерідко фантастичний образ. Тема раю знайшла свою реалізацію і в іншому типі саду – саду літераторів. Сад літераторів так само знаходиться поза межами звичайного світу, але тепер сад не призначений для зустрічі людини з Безсмертними, а є «притулку внутрішньої сили», духовного вдосконалення (Гу Кайчжи (顧愷之), Лі Гунлінь (李公麟), Цю Ін (仇英)). Його поширена в живописному мистецтві іконографія включає такі сюжетні мотиви як «літературні вечори», «зібрання в саду персиків та слив», «зібрання в павільйоні орхідей», «ставок з лотосами», «посадка хризантем». Символіка образу раю присутня в поширеній іконографічній моделі з зображенням «хатини з солом’яним дахом». Ця тема розкрита в творах художника династії Мін Тан Іня (唐寅, 1470-1523). Усамітнення як «втеча від світу» до власного ідеального «раю» є однією із важливих тем традиційного китайського живопису.