МІСЦЕ І РОЛЬ ЕМАНУЇЛА ХРАПКА В ЕКСЛІБРИСНІЙ ШЕВЧЕНКІАНІ УКРАЇНИ

Анотація

Стаття присвячена екслібрисній Шевченкіані Емануїла Храпка, маловідомого українського графіка другої половини ХХ ст. Сьогодні шевченківські книжкові знаки митця, зберігаючись у приватних збірках митців, бібліофілів, колекціонерів Івано-Франківська, Києва, Львова та інших міст України, залишаються поза увагою мистецтвознавців. Це засвідчує актуальність їх багатоаспектного аналізу. Метою публікації є розкриття особливостей композиційних та образно-змістових вирішень книжкових знаків, тематично пов’язаних з життям і творчістю Тараса Шевченка. Упродовж двадцяти років Е. Храпко виконав 100 шевченківських книжкових знаків. Головним поштовхом до їх появи стали діяльність Володимира Вітрука і виставка, яка відбулася у Львові 1984 р. Основою творчості Е. Храпка були ґрунтовне вивчення життєвого шляху Т. Шевченка, глибоке розуміння естетичних пріоритетів сучасників, переосмислення традицій української мистецької школи початку ХХ ст. і досвіду українських митців другої половини ХХ ст. Шляхом систематизації матеріалу і мистецтвознавчого аналізу десятків екслібрисів Е. Храпка виділено кілька тематичних груп: портретна (образ Т. Шевченка), сюжетна (за мотивами творів Т. Шевченка) і монументальна (пам’ятники Т. Шевченкові). Першу з них формують ті твори, в композиції яких присутні переосмислені Е. Храпком автопортрети Т. Шевченка і його фотографії різних років. Твори, які входять до другої групи, містять назву збірки «Кобзар», цитати окремих поетичних творів, або ж образи героїв поета і мислителя. Третя засвідчує добру обізнаність митця з пам’ятниками Т. Шевченкові в різних регіонах України. Працюючи над шевченківськими екслібрисами, шукаючи нових засобів мистецького виразу, Е. Храпко виробив індивідуальну лаконічну мову, яка відрізняється глибоким символічним характером. Екслібрисна Шевченкіана митця розкриває загальні тенденції розвитку графіки другої половини ХХ ст. і збагачує українське мистецтво новими образно-художніми рішеннями.