ОСОБЛИВОСТІ ІКОН СВЯТОЇ ТРІЙЦІ МИРГОРОДСЬКОГО ТА ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО ПОЛКІВ XVII–XVIII СТОЛІТТЯ

Анотація

Статтю присвячено стилістичним та іконографічним особливостям ікон Святої Трійці XVII та XVIII ст., що походять з Миргородського та Переяславського полків. Адміністративно Переяславський та Миргородський полки в XVII–XVIII ст. входили до Гетьманщини, з 1796 р. стали частиною Малоросійської губернії, а з 1802 по 1920 рр. ці території увійшли до новоствореної Полтавської губернії. На цей час виявлено лише дві ікони Св. Трійці доби Гетьманщини, що пов’язані з історичними теренами Полтавщини. Ікона Св. Трійці XVII ст. що походить з с. Баришівка, є найстарішою відомою іконою цього сюжету на Лівобережній Україні. У 1685 р. за сприянням Переяславського полковника Радіона Дмитрашка в с. Баришівка було збудовано Троїцьку церкву. За стилістикою ікона є синтезом пізнього ренесансу і бароко, характерного для іконопису Гетьманщини другої половини XVII ст. Ікона з Баришівки має оригінальне символічно-богословське наповнення, що втілено в різних трактуваннях благословляючих жестів, флоральній декорації та декоративному оздобленню тла. На іконі Логос представлений як центральний янгол, що персоніфікується за допомогою грецьких літер O ѠN (в грецькій традиції розташування), що є унікальною рисою баришівської ікони. Церква та іконостас у Великих Сорочинцях збудовані у 1734 р. на кошти гетьмана України Данила Апостола. За задумом, церква мала стати родинною усипальнею гетьмана. В іконі присутні стилістичні ознаки бароко і рококо. Позолочене рельєфне тло ікони прикрашене акантовим візерунком із квітами маку. Унікальним елементом є зображення сонця над центральним янголом – Логосом. У статті здійснено аналіз іконографії, подане трактування різних варіантів благословляючих жестів, символіки флоральних елементів ікон. Метою статті є визначити особливості стилістики та іконографії ікон Св. Трійці історичної Полтавщини часів Гетьманщини.