ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ У ФОРМУВАННІ СТАРОДУБСЬКОГО ІКОНОПИСУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2024.4.1Ключові слова:
Вєтка, іконопис, мультикультурність, Стародубщина, старообрядці, художній стильАнотація
Дослідження зосереджене на аналізі процесу становлення традиції старообрядницького іконопису на території історичного регіону Стародубщини, яка займає прикордонне положення між сучасними Брянською, Гомельською та Чернігівською областями. Ця територія, будучи частиною Стародубського полку, відіграє важливу роль у контексті розвитку українського сакрального мистецтва, репрезентуючи унікальні культурні явища, сформовані під впливом історичних подій та етнокультурних факторів. Метою дослідження є виявлення процесів формуванню унікального іконографічного стилю Стародубщини під впливом складних історичних подій, культурних трансформацій та етнографічних чинників. Дослідження охоплює комплекс складних історичних подій, серед яких важливе місце займає церковний розкол, що спричинив масове переселення старообрядців з Московії на територію Стародубщини та їхнє переслідування і репресії. Незважаючи на важкі умови, пов'язані з репресіями та утисками, місцеві художні центри продовжували свою діяльність, зберігаючи традиції і навіть впливаючи на розвиток мистецьких процесів в інших регіонах, що свідчить про стійкість і культурну значущість старообрядницького іконопису. Крім того, у роботі виявлено, що Стародубська школа іконопису є винятковим мультикультурним феноменом, який ілюструє взаємодію українських та білоруських мистецьких традицій, що сформували унікальний художній стиль регіону. Стародубський іконопис відрізняється народним характером, яскравою кольоровою гамою та оригінальними іконографічними композиціями. Зазначені історичний розвиток та поступовий занепад старообрядницьких іконописних центрів та майстерень на території Стародубщини. В рамках дослідження також підтверджено безперервність традиції іконопису до ХХ століття, що підкреслює його культурне значення і тривалість.
Посилання
Лилеев M. И. Из истории раскола на Ветке и Стародубье XVII–XVIII вв., № 1. Киев, 1895.
Могилевский Н. Несколько слов об упорядочении нашего иконописания. Прибавления к Черниговским епархиальным известиям. Чернигов, 1908. 288 с.
Жолтовський П. В. Український живопис XVII-XVIII ст. Київ: Наукова думка, 1978. 155 с.
Горбунов Ю., Херсонский Б. Липованская икона. Oдесса, 2000. 172 с.
Попова Л. М. Деякі аспекти українського народного іконопису ХІХ ст. Народна творчість і етнографія. 1989. № 2. С. 43.
Горбунов Ю. Старообрядческая иконопись Юго-Западной Украины и Бессарабии XIX-первой половины XX вв. Культура народов Причерноморья, Кримський науковий центр НАН і МОН України, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського МОН України. 2001. № 24. С. 201.
Пуцко В. Недріманне око – українська іконографічна тема XVIII ст. Людина і світ. 1995. № 11-12. С. 117.
Народна ікона Чернігівщини. Альбом. Упорядники О. Романів-Тріска, О. Молодий, А. Кісь. Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ. Львів. 2015. 426 с.
Адруг А. К. Живопис Чернігова другої половини XVII – початку XVIII століть. Чернігів. 2013. 182 с.
Пономаревська О. Центри народного іконопису північно-східного полісся: історико-культурні проблеми визначення. Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці. Київ. 2009. № 16. С. 245.
Грушевський М. Чернігів і Сіверщина в українській історії. Чернігів і Північне Лівобережжя. Київ. 1928. С. 101.
Долуда А. О., Пукліч О. С., Манжелій Т. С. Дослідження об’єктів живопису та творів із кераміки. ННЦ «ІСЕ» ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса. Харків, 2021. 128 с.
Акименко С. Перші старообрядницькі осередки на Чернігівщині. Сіверянський літопис. Чернігів, 2011. 180 с.