МІНІАТЮРНІ ПОРТРЕТИ ЄЛИЗАВЕТИ I РОБОТИ НІКОЛАСА ГІЛЛЬЯРДА ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРОПАГУВАННЯ КОРОЛІВСЬКОЇ ВЛАДИ

Анотація

У статті досліджуються портретні художні мініатюри Ніколаса Гілльярда – відомого англійського придворного художника та ювеліра, творчість якого прийнято відносити до пізнього англійського відродження. Зокрема висвітлюються відомі факти з творчого життя художника, які збереглися в історичних довідках до нашого часу; особливу увагу при цьому було звернено до художньої діяльності Ніколаса Гілльярда саме за часів його офіційної придворної служби. Розглядається культурно-історична значимість постаті митця, його внесок у популяризацію образів монаршої родини у тогочасному суспільстві. Сучасне мистецтвознавство визначає портретну мініатюру як окремий, особливий мистецький жанр, що зародився у XVI і був популярним аж до початку XIX століття. Спочатку невеличні особисті зображення було прийнято створювати лише для представників королівської родини, проте з часом мода на створення мініатюр розширилася і серед вельможної знаті. На сьогодні мініатюра є предметом для дослідження в галузі мистецтвознавства, свого часу такі зображення стали своєрідною політичною візитівкою їх власника, одним із прийомів створення політичного іміджу королівської персони, що дає підстави розглядати портретні мініатюри як одну із прадавніх форм політичної пропаганди. Поєднання простоти зображуваних ліній та максимальна схожість портретів – ключові риси, що відзначають художній талант Ніколаса Гілльярда як мініатюриста. Те, що він працював придворним художником протягом багатьох років, дає можливість порівнювати на прикладі його мініатюр еволюцію не тільки його майстерності, а й образу королеви Єлизавети І у мистецтві. Ми здійснили аналіз його мініатюри крізь призму постаті королеви Єлизавети І в історії; визначили художні деталі і прийоми, які використав автор, щоб відтворити за допомогою мініатюри не лише зображення, подібне за зовнішністю, а й характер королеви, її статус і загальний образ.