МІНІАТЮРНИЙ ПОРТРЕТ: ЕВОЛЮЦІЯ РОЗВИТКУ

Анотація

Метою статті є огляд розвитку жанру портерної мініатюри на прикладі колекції творів із Музею Ханенків. Портретна мініатюра – це унікальна форма мистецтва, основна функція якої – це репрезентація особи у період від XVI до початку XIX століття. Портативні зображення втілювали грандіозне значення та слугували водночас і політичним, і особистим символом. Перші крихітні портрети з’явилися при дворах Англії та Франції і довгий час залишалися прерогативою монархів. Твори сягають за розміром у середньому 3–8 см, але трапляються й близько 2 см. Однак, термін «мініатюра» не походить від латинського слова minimum – найменший, як можна одразу спокусливо подумати. Цей вишуканий жанр народився із мистецтва рукописів, у якому художники працювали аквареллю на пергаменті. Так перші твори були виконані саме на пергаменті, а вже пізніше – на міді, слоновій кістці та папері, використовуючи акварельні фарби, гуаш, олію та техніку емалі. Мистецька форма проіснувала у Європі майже 400 років: упродовж XVI– XVII століть розвивалася і поширювалася, у XVIII – набула популярності, а на початку наступного, XIX, із відкриттям дагеротипії – мініатюра занепала. У роботі наведено еволюцію портретної мініатюри, однак її історія подається узагальнено та вибірково. Свідомо акцентовано лише ті вектори, що представлені творами у Музеї Ханенків. Колекція мініатюрного живопису у музеї – це 74 предмети, що за інвентарними даними датовані XVI–XIX століттям. У даному дослідженні запропоновано огляд загальних тенденцій портретного та мініатюрного живопису для визначення критерій мистецької та культурної цінності творів із музею. Мініатюра розглядається водночас як самостійна форма, так і як декоративно-прикладна, що пов’язано із функцією кожного окремого предмету. Методологічною основою роботи є історіографічний аналіз розвитку жанру портретної мініатюри. Матеріали джерельної бази було систематизовано та узагальнено для подальшого порівняльного аналізу із творами Музею Ханенків. Наукова новизна дослідження полягає у взаємообміні вивчення технічних особливостей, виконання та призначення мініатюрного портрету на прикладі творів із колекції Музею Ханенків.