ГЕРМЕНЕВТИЧНА МОДЕЛЬ ВИТОКІВ УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО АВАНГАРДУ

Анотація

На основі аналізу положень теорії авангарду Петера Бюргера, теоретиків мистецтва Хосе Ортеги- і-Гассета, Вальтера Бен’яміна пропонується герменевтична модель формування витоків українського авангардного живописного мистецтва. Стверджується, що поява авангарду є творчою рефлексією на зміни в економічних підсистемах суспільства та явищем самокритики мистецтва, проєкцією історичного поступу мистецтва крізь розвиток суспільства. Герменевтична модель авангардного мистецтва базується на структурному аналізі художнього процесу в його конкретно-історичних умовах розвитку. В основі появи авангарду лежить спроба утвердження нового ідеалу справедливості через деструкцію традиції, що дозволяє інтерпретувати твори мистецтва авангарду як наративну схему, у якій не співпадають ідейні уявлення та суспільні очікування з реальною суспільною функцією. У процесі розвитку авангарду відбувається зміна інституціональної сутності мистецтва, а протиріччя між традиційними способами художнього відображення та новими художніми засобами образного творення становлять основу його естетики. Авангард постає як нова естетична категорія на тлі історичних подій розвитку людства, як інструмент вироблення естетичного коду. Авангард ліквідував єдиний стиль та канон і зробив категорію художнього методу універсальною, загальнохудожньою категорією, що відкрило антропологічну безмежність світу мистецтва в його нонсоціальному значенні. Український художній авангард сформувався на основі синтезу передових ідей європейської естетики з елементами національної культури. Естетичні концепції європейських авангардних течій послугували творчою основою авангардних течій українського мистецтва, до яких належать кубофутуризм, супрематизм, кубізм у скульптурі. Авангард виступає складовою частиною відносин у дихотомії мистецтво та суспільство, як суспільне явище в духовній сфері, яка відповідає логіці розвитку суспільства.