CHINESE STILL LIFE IN MODERN SCIENTIFIC DISCOURSE
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2023.3.7Keywords:
historiography of Chinese art, Ukrainian art orientalism, genre classification of Chinese art, traditional and modern Chinese painting, guohua, oil painting, research paradigmsAbstract
The purpose of the article is to highlight the main approaches and achievements in the study of Chinese still life as an artistic phenomenon, to identify “blank spots” in this area and formulate promising areas of research. Results. The main works of domestic and foreign scientists devoted to Chinese still life and similar forms are analyzed, conceptual approaches are identified and scientific investigations that create a methodological basis for the analysis of works of Chinese art are singled out. It has been established that most researchers associate the development of still life with the influence of the European system of art education, considering still life exclusively in the context of the Western paradigm. It is emphasized that the lack of a lexical designation of images of the world of things in traditional painting is not evidence of their absence. It has been established that the question of the authenticity of works of traditional art, and in particular in the field of representation of the objective world is the least illuminated area in art history. Scientific novelty. The features of research approaches, methods and techniques for studying Chinese traditional and modern art, the possibility of their projections in the field of still life are determined, a model for further research is proposed. The study of the historiography of Chinese art gained further development. The practical significance of the results of the study lies in the possibility of their use in the development of a methodology for studying the phenomena of Chinese art, conceptual development of textbooks and programs of academic disciplines.
References
Ковалівський A. Вивчення Сходу в Харківському університеті та Харкові у XVIII–XX віках. Антологія літератур Сходу. Харків: 1961. С. 9–122.
Соколюк Л. Д. Харківська мистецтвознавча школа: 1900-ті- початок 2020-х рр. Вісник ХДАДМ. 2021. № 2. С. 55–70.
Гу Синчень. Науковий дискурс дослідження традиційного живопису Китаю в європейському та американському мистецтвознавстві. Європи : дис. … докт. філософії : 023. Харків, 2021.
Ковальова M., Lю Фан. Олійний пейзажний дивопис у Китаї ХХ ст.: Традиційні та інноваційні особливості. Актуальнi питання гуманiтарних наук. 2020. Вип 33. т. 1. С. 68–75
Лай Юеге. Образ і символ квітки у мистецтві Китаю та Європи : дис. … докт. філософії : 023. Одеса, 2020. 190 с.
Чжан Біюнь. Живопис «хуа-няо» в художній культурі Китаю ХХ – поч. ХХІ ст. Народознавчі зошити. 2011. № 1. С. 125–128.
Liu Yang . The Symbolism of Flowers and Birds in Chinese Painting. Fragrant Space/ Chines Flower and Bird Painting of the Ming and Qing Dynasties from Guangdong Provincial Museum. Sydney: Art Gallery of New South Wales, 2000. P. 12–18 (17).
Lynn R. J. The Reception of European Art in China and Chinese Art in Europe from the Late Sixteenth Through the Eighteenth Century. International Communication of Chinese Culture. 2016. Vol. 4, issue 4. P. 443–456. 449.
Ishida Mikinosuke. A Biographical Study of Giuseppe Castiglione (Lang Shih-ning), a Jesuit Painter in the Court of Peking under the Ch’ing Dynasty. Memoirs of the Research Department of the Tōyō Bunko, 1960, no. 19, pp. 79–121.
Не Чунчжен. Повне зібрання творів Кастільйоне (1688–1766). Том 1. Тяньцзінь: Тяньцзіньске народне образотворче мистецтво, 2015.240c (聂崇正. 郎世宁全集 1688–1766 上卷. 天津：天津人民美术出版社. 2015. 240页).
Не Чунчжен. Повне зібрання творів видатнх китайських художників. Кастільйоне. Шицзячжуан: Хебей Освітня Преса. 2006. 185c.(聂崇正. 中国名画家全集——郎世宁. 石家庄：河北教育出版社, 2006. 18 页).
Geng, R. Study on Giuseppe Castiglione, a Court Painter in the Qing Dynasty. Open Journal of Social Sciences, 2021. № 9, 193–203. URL: https://doi.org/10.4236/jss.2021.99014 (дата звернення: 10.12.2022).
Сheng She. An Overview of Stylistic Development in the Qianlong Painting academy. Phoebus 6. 1988. № 1: Chinese Painting under the Qianlong Emperor. 74–90. URL:https://keep.lib.asu.edu/_flysystem/fedora/c323/Qianlong_ Painting_Academy.pdf
Ван Чаовень, Сюе Юннянь, Цай Сіньї. Історія китайського образотворчого мистецтва. Династія Цін. Шаньдун: Цілу, 2000. 588 с. [王朝闻,薛永年,蔡星仪，中国美术史·清代卷，齐鲁书社出版2000年，588页。]
Рибалко С. Культурно-естетичні універсалії класичної Японії та їх відбиття в образотворчому мистецтві доби Токугава: автореф. дис... канд. мист.: 17.00.01. Харків, 2001. 20 с.
Chiang Yee. The Chinese Eye : An Interpretation of Chinese Painting. Bloomington : Indiana University Press, 1964. 239 p.
Cheng F. Empty and Full : The Language of Chinese Painting. Boston: Shambhala Publications Inc., 1994. 192 p.
Рибалко С.Б. Концептосфера мовчання в художніх практиках Японії. Art& Design 2022. №3(19). C. 149–158.
Hearn, Maxwell K. How to Read Chinese Painting The Chinese often use the expression du hua. New York: Metropolitan Museum of Art, N.Y., 2008. 173 с.
Пань Тяньшоу. Історія китайського живопису. Сучжоу: Гувусюань, 2022. 496 с. [潘天寿《中国绘画史》苏州市 : 古吴轩出版社 2022年, 496 页.]
Barnhart, Richard M., et al. Three Thousand Years of Chinese Painting. New Haven : Yale University Press ; Beijing : Foreign Languages Press, 1997. 402 р.
Лю Чун. Історія китайського олійного живопису. Пекін : Китайська молодіжна преса, 2016. 544 с. [劉淳. 中國油畫史. 北京 版社, 2016. 544页.]
Чао Лі. Історія сучасного китайського олійного живопису у Шанхаї. Шанхай: Шанхайське видавництво живопису і каліграфії, 2007. 392 с. [李超 中国现代油画史 上海：上海书画出版社, 2007. 392页].
