РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВІСТІ УКРАЇНСЬКОГО КИЛИМАРСТВА: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АСПЕКТ

Автор(и)

  • В’ячеслав Іванович Бойко
  • Анна Василівна Святненко

DOI:

https://doi.org/10.32782/uad.2022.6.2

Ключові слова:

українське килимарство, народне мистецтво, регіональні особливості

Анотація

Мета роботи: здійснити спробу розкрити багатство й різноманітність художніх форм українського килима, показати його велику стильову різноманітність у різних етнографічних регіонах України. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні системного підходу в дослідженні окресленої проблематики та сукупності наступних методів: мистецтвознавчого, культурологічного, компаративного, історичного, аналітичного. Наукова новизна полягає в розширені характеристики локальних відмінностей орнаментальних та композиційних мотивів килимів в українських регіонах; аналізі класифікації і типології українського килимарства; акцентуванні уваги на особливостях еволюції українського килимарського мистецтва, окреслені кола найбільш вживаних орнаментальних мотивів, колористики, притаманних регіональним осередкам українського килимарства. Висновки. Народне килимарство – яскрава сторінка в історії розвитку українського народного мистецтва. Воно пройшло великий багатовіковий еволюційний шлях, виробило своє власне, впізнане в усьому світі характерне обличчя. Але в кожній місцевості, відповідно до географічного розташування, попри спільні техніки виконання, технологічні прийоми, воно має специфічні особливості. Квіткові килими Київщини і Лівобережжя мають надзвичайно розкішні рослинні візерунки, відрізняються композиційною різноманітністю і вишуканим колоритом. Захопливо декоративні килими вазонного типу Східного Поділля. Барвисті килими Західного Поділля і Карпатського регіону вражають вигадливістю і досконалістю своїх геометричних мотивів. Своєрідні, високохудожні килими Буковини, Волині, Закарпаття. Все це багатство належить до кращих здобутків українського декоративно-ужиткового мистецтва минулого. Барвисті, неперехідної вартості килими є свідченням талановитості, досконалості майстрів, доказом того, що дух краси одвічно присутній в народі, знаходив своє втілення, в тому числі, в ткацтві.

Посилання

Декоративно-прикладне мистецтво Буковини як джерело національної ідентичності України: матеріали наукової конференції. Вижниця. 2020. 124 с.

Декоративно-прикладне мистецтво в національній системі художньо-педагогічної освіти: сучасний досвід і перспективи: матеріали наукової конференції. Одеса. 2017. 143 с.

Жук А. Українські народні килими (XVII – поч XX ст.). К. 1966.

Запаско Я. Українське народне килимарство. К. 1990.

Кара-Васильєва Т.В. Український килим. Київ. 1993. 263с.

Манучарова Н.Д. Художні промисли Української РСР. Київ, 1987. 89 с.

Піщанський В. Давні килими України. Львів. 1925.

Роженко Я. Килимарство й килими Полтавщини. Полтава. 1928. 17 с.

Щербаківський Д. Український килим. К. 1927. 32 с.

Українське декоративно-ужиткове мистецтво: монографія. / О.О. Бабенко та ін.; гол. ред. А.Є. Чорнощоков. Полтава, 2019. 287 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-20

Як цитувати

Бойко, В. І., & Святненко, А. В. (2022). РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВІСТІ УКРАЇНСЬКОГО КИЛИМАРСТВА: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АСПЕКТ. Український мистецтвознавчий дискурс, (6), 13–20. https://doi.org/10.32782/uad.2022.6.2