Український мистецтвознавчий дискурс

ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ У ФОРМУВАННІ СТАРОДУБСЬКОГО ІКОНОПИСУ

Наталія Олександрівна Антоненкова — 2024-11-26

Дослідження зосереджене на аналізі процесу становлення традиції старообрядницького іконопису на території історичного регіону Стародубщини, яка займає прикордонне положення між сучасними Брянською, Гомельською та Чернігівською областями. Ця територія, будучи частиною Стародубського полку, відіграє важливу роль у контексті розвитку українського сакрального мистецтва, репрезентуючи унікальні культурні явища, сформовані під впливом історичних подій та етнокультурних факторів. Метою дослідження є виявлення процесів формуванню унікального іконографічного стилю Стародубщини під впливом складних історичних подій, культурних трансформацій та етнографічних чинників. Дослідження охоплює комплекс складних історичних подій, серед яких важливе місце займає церковний розкол, що спричинив масове переселення старообрядців з Московії на територію Стародубщини та їхнє переслідування і репресії. Незважаючи на важкі умови, пов'язані з репресіями та утисками, місцеві художні центри продовжували свою діяльність, зберігаючи традиції і навіть впливаючи на розвиток мистецьких процесів в інших регіонах, що свідчить про стійкість і культурну значущість старообрядницького іконопису. Крім того, у роботі виявлено, що Стародубська школа іконопису є винятковим мультикультурним феноменом, який ілюструє взаємодію українських та білоруських мистецьких традицій, що сформували унікальний художній стиль регіону. Стародубський іконопис відрізняється народним характером, яскравою кольоровою гамою та оригінальними іконографічними композиціями. Зазначені історичний розвиток та поступовий занепад старообрядницьких іконописних центрів та майстерень на території Стародубщини. В рамках дослідження також підтверджено безперервність традиції іконопису до ХХ століття, що підкреслює його культурне значення і тривалість.

АНАЛІЗ РОЛІ РОСЛИННИХ ВІЗЕРУНКІВ У ВІЗУАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ: ВІД БІОМОРФОЛОГІЇ ДО ЕСТЕТИКИ В ДИЗАЙНІ ВІЗУАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

Жуньчжі Ван — 2024-11-26

У даному дослідженні біоморфологія розглядається як основа для аналізу застосування та значення рослинних візерунків у мистецтві та дизайні візуальних комунікацій. Дослідження систематично інтерпретує походження та особливості рослинних моделей, а також розкриває наукові принципи та механізми, що лежать в основі біоморфології. Порівняльний аналіз підкреслює ключову роль рослинних візерунків в образотворчому мистецтві та дизайні візуальних комунікацій, акцентуючи увагу на природному ритмі та емоційній глибині, яку вони вносять у художні та дизайнерські твори. Окрім того, дослідження вивчає взаємодію та інтеграцію біоморфологічних принципів у візуальне мистецтво, пропонуючи нові перспективи для міждисциплінарних досліджень та практичного застосування в обох сферах. Метою цього дослідження є вивчення взаємодії між рослинними візерунками, біоморфологією та візуальним мистецтвом. Дослідження спрямоване на розкриття потенціалу рослинних візерунків у художній творчості, а також на інтеграцію біологічних знань у мистецтво, що може надати митцям нові науково обґрунтовані ідеї та стратегії. Результати дослідження свідчать про те, що рослинні візерунки є не лише важливим ресурсом для художньо-проєктної творчості, але й що біологічні структури, на яких вони ґрунтуються, надають багате інноваційне натхнення для візуального мистецтва. Запропоноване дослідження передбачає створення міждисциплінарної платформи для досліджень і творчості, що сприятиме органічному поєднанню науки та мистецтва. Впровадження біоморфологічних знань у художні практики відкриває нові можливості для інновацій у дизайні, збагачуючи як наукові, так і художні галузі, та сприяючи прогресу людської культури та мистецтва. Таким чином, рослинні мотиви виступають важливими елементами у поєднанні художнього дизайну та біоморфології. Вони не лише забезпечують дизайнерів матеріалами для роботи, але й відкривають нові горизонти для креативності та інновацій. Ця міждисциплінарна взаємодія сприяє глибшому розумінню та оцінці краси природи, надихаючи на створення нових, інтегрованих підходів у дизайнерській практиці.

МИСТЕЦТВО КИТАЙСЬКОГО ЖИВОПИСУ У ФОРМОУТВОРЕННІ ІНТЕР’ЄРІВ РЕЗИДЕНЦІЙ ДИНАСТІЇ ЦІН

Цзеюй Жень — 2024-11-26

Метою статті є окреслення ролі творів китайського традиційного живопису, інтегрованих в інтер’єрний простір приміщень резиденцій династії Цін. Дослідження проведено в рамках теми «Синтез традиційного китайського пейзажного живопису і дизайну предметно-просторового середовища». На основі методів, що застосовувались в процесі дослідження творів мистецтва (візуального, іконографічного, документального, технологічного та стилістичного), визначено художньо-декоративні, символічні та культурно-комунікаційні функції творів мистецтва китайського живопису у просторах віталень резиденцій династії Цін. Через тематику, походження і рівень майстерності художніх творів мешканці могли демонструвати свій соціальний стан і емоційні почуття. Китайське мистецтво живопису, з його інтенсивною формальною красою та глибокою філософською думкою, при застосованні у житлових приміщеннях віталень, покращує художній амбієнт середовища, забезпечуючи засіб для естетичного насолодження та сприяючи розвитку естетичних навичок. Мистецтво живопису в цих просторах також виступає як вирішальний засіб етичного та морального виховання та спадкування сімейної культури, сприяючи передачі цінностей, культурних традицій та сімейних устоїв серед членів сім’ї. Багатофункціональність китайського мистецтва живопису в просторах віталень резиденцій династії Цін по суті відображає консолідацію суспільної культури та сімейної системи династії Цін, розкриваючи унікальний режим культури Китаю. У публікації висвітлена роль видатних за часів династії Цін китайських теоретиків, художників-живописців: Жень Бонянь, Дін Гуаньпен, Хун Лянцзі, Чжен Баньцяо, Мін Чжень, Ґао Фенхань, У Чаншо, Вей Юань, Чжоу Сян. Функція культурної передачі мистецтва китайського живопису в житлових залах резиденцій династії Цін реалізується завдяки символізму живопису, символізації соціального статусу та позиції мешканців, як засобу покращення їх емоційних прагнень та естетичних здібностей. Охарактеризовані художні функції китайського живопису у просторах житлових залів династії Цін, який розглядається як освітній інструмент з етики та моралі.

СИМВОЛІКО-АЛЕГОРИЧНЕ ТРАКТУВАННЯ ОБРАЗІВ У ГРАФІЧНИХ ТВОРАХ ОЛЕНИ КУЛЬЧИЦЬКОЇ

Ольга Іванівна Кузьменко — 2024-11-26

В теперішній ситуації дуже гостро постає питання національної ідентичності та свідомості українського народу. Для усвідомлення власної унікальності необхідно глибинно досліджувати історичні постаті, які стануть фундаментом та прикладом для наслідування сучасних митців. Однією з таких прикладів є Олена Кульчицька – перша жінка – мисткиня, громадська діячка та викладачка з Галичини. Метою дослідження є проаналізувати графічні твори Олени Кульчицької, виявити домінуючі тематики в її творчості та описати їх символіко-алегоричне трактування. Методи дослідження. В основу дослідження покладено історичний, порівняльний та метод аналізу, які дали змогу не лише глибинно познайомити з розвитком творчості мисткині, але й позначити як її твори впливали на формування плеяди нових митців на початку ХХ ст. Результати дослідження. Олену Кульчицьку по праву можна вважати справжнім мастодонтом графічного мистецтва України. Її вклад у відродження та повернення цього виду мистецтва неможливо переоцінити. У статті увагу приділено тематиці її творів: від «геніальної простоти» та зображення буденності життя, портретів митців, князів, королів, міфологічних героїв до алегоричного зображення зрізу стану суспільства, країни, народу та світу. Завдяки працьовитості та любові до мистецтва вона залишила після себе абсолютно унікальний творчий спадок, який став фундаментом для багатьох її сучасників, особливо це стосується графіки. Висновки. Значущість нашого дослідження полягає в аналізі графічних творів Олени Кульчицької, завдяки якому сміливо можна сказати, що символізм та алегоричне зображення являється не ситуативним, а є наслідком унікального уміння художниці сублімувати чутливий досвід в твори. Результати можуть бути використані для подальшого аналізу інших видів творів Олени Кульчицької та творів її послідовників.

ВПЛИВ АБСТРАКТНИХ ІЛЮСТРАЦІЙ У КНИЖКОВОМУ ДИЗАЙНІ НА ЧИТАЧА

Олександра Вячеславівна Пономаренко — 2024-11-26

Метою статті є дослідження впливу абстрактних ілюстрацій у книжковому дизайні на сприйняття читача, аналіз ролі абстрактного мистецтва в формуванні емоційного досвіду. Особлива увага приділяється вивченню зв’язку між візуальною складовою книги (дизайну) та емоційною взаємодією з авдиторією. У процесі видання книжок ілюстрації грають ключову роль, а саме: доповнюють текст, створюють настрій, також додають глибину змісту. Абстрактні ілюстрації мають здатністю працювати на рівні підсвідомості читача, стимулюючи його фантазію та підвищуючи загальне сприйняття літературного твору. Ілюстрації у книжковому дизайні можуть тлумачитись кожним читачем по-різному, оскільки вони не змушують дотримуватися певних зображень чи сюжетів. Цей вид ілюстрацій звертається до прихованих емоцій, які виникають, та особистих інтерпретацій (залежно від минулого досвіду, культурного контексту та вподобань одержувача інформації). Розглядається як абстрактне мистецтво може впливати на сприйняття тексту та загальне враження від літературного твору, створюючи додаткові змісти, підсилюючи емоційність, надаючи виразності. Також досліджується вплив кольору та композиції на аудиторію та як ці елементи можуть змінити емоційний стан читача. Колір відіграє важливу роль у книжковому дизайні, оскільки він може викликати емоції та впливати на те, як читачі візуально сприймають текст і зображення. Він може підсилювати або послаблювати візуальні образи, створюючи певні асоціації та психологічні реакції, що сприяють або ж, навпаки, ускладнюють процес занурення в текст. Наукові дослідження кольору свідчать про його здатність викликати певні когнітивні процеси, зокрема покращення концентрації уваги та збереження інформації, що робить його важливим інструментом у дизайні книжок для підвищення ефективності читання та емоційного залучення. Крім цього, у статті розглядається еволюція функцій ілюстратора в сучасному дизайні книги. Нині ілюстратор активним співавтором твору, оскільки його творчість виходить за межі ілюстрацій тексту і стає невід'ємною частиною загального концепту книги. Абстрактні ілюстрації сприяють посиленню художньої концепції твору та додають нові верстви значення, дозволяючи читачеві глибше поринути у текст і розширити його сприйняття.

ПРИНЦИПИ КОМУНІКАТИВНОГО ДИЗАЙНУ ІНТЕРАКТИВНОЇ МУЛЬТИМЕДІЙНОЇ ВЕБІНФОГРАФІКИ В СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ

Руслан Ярославович Галишич — 2024-11-26

Комунікативний дизайн інтерактивної мультимедійної вебінфографіки є важливим елементом сучасних цифрових комунікаційних систем, оскільки забезпечує ефективне представлення складної інформації через різноманітні формати. Дане дослідження є актуальним у контексті дедалі більшого практичного застосування інтерактивних елементів та мультимедійних технологій у вебдизайні, що дозволяє поглибити взаємодію користувачів із контентом та покращити передачу інформації. Метою дослідження є визначення принципів комунікативного дизайну інтерактивної мультимедійної вебінфографіки, які сприятимуть підвищенню ефективності передачі інформації та покращенню користувацького досвіду в сучасних інформаційних системах. Основні завдання полягають в аналізі теоретичних основ комунікативного дизайну, оцінку сучасних мультимедійних технологій та їх впливу на інтерактивність, а також вивчення тенденцій розвитку вебінфографіки. У ході дослідження використовуються кількісний та якісний контент-аналіз, порівняльний аналіз та методи проєктування інтерактивних прототипів. Особлива увага приділяється принципам візуальної ієрархії, мультимедійної інтерактивності та адаптивності, що підвищують ефективність комунікації та забезпечують поліпшення користувацького досвіду у різних цифрових контекстах. Результати дослідження свідчать про значний потенціал інноваційних технологій для розширення можливостей комунікативного дизайну мультимедійної вебінфографіки. Вони сприяють створенню більш персоналізованих інформаційних продуктів адаптуючись під потреби користувачів. Перспективи подальших досліджень полягають у подальшій інтеграції нових технологічних рішень у візуальну комунікацію для підвищення ефективності інформаційних потоків у різних сферах цифрового середовища.

ПРОДУКТИ ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ СТВОРЕНІ НА ОСНОВІ ТРАДИЦІЙНИХ УКРАЇНСЬКИХ РОЗПИСІВ

Ольга Сергіївна Гальчинська — 2024-11-26

Метою статті є дослідження авторських проєктів створених на основі традиційних українських розписів, з ціллю виявлення способів збереження та переосмислення національної культурної спадщини в сучасному дизайні. У статті розглядаються способи інтеграції традиційних орнаментів, стилей і технік народного розпису у проєкти графічного дизайну адаптовані до потреб сучасного суспільства. Також досліджується виявлення впливу авторських інтерпретацій на розвиток української національної ідентичності, популяризацію традиційного мистецтва та його роль у глобальному культурному контексті. Варто відзначити, важливу роль орнаменту, що містить також і культурно-просвітницьку та виховну функції, окрім того, наділену традиційними сакральними властивостями, які формують естетично позитивний візуальний образ у продукції графічного дизайну на глибокому, психологічному рівні сприйняття споживачем. Ефективність цього дизайнерського підходу обумовлена тим, що традиційні, національні мотиви, які закодовані на генетичному рівні, сприймаються українським споживачем без свідомого аналізу, викликаючи підсвідому довіру та позитивне враження. Специфіка даного дослідження передбачає детальний аналіз низки літературних та ілюстративних джерел, що вимагає систематичного підходу до їх вивчення та дозволяє отримати глибше розуміння досліджуваного питання з метою забезпечення більш комплексного огляду теми. Перша група джерел пов'язана з теоретичними дослідженням застосування найбільш поширених та вивчених в наш час українських розписів в дизайн проєктах. До другої групи джерел належать зразки продукції графічного дизайну, розроблені сучасними авторами з використанням мотивів традиційного українського розпису. Символіка українського традиційного розпису має особливий контекст, тому некоректна інтерпретація у творах дизайну може призвести до викривлення сенсів. Проте, грамотне доповнення традиційних орнаментів новими елементами, або надання їм нових контекстів, з дотриманням традиційного стилю та його головних рис, сприятиме збереженню культурної спадщини, відображатиме сучасні дизайнерські підходи та матиме попит серед споживацької аудиторії.

ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ГРАФІЧНИХ ТВОРІВ НАТАЛІ ВЕРГУН

Людмила Рахматуллаївна Гудзієнко — 2024-11-26

У статті досліджується окремий аспект творчості народної художниці України Наталі Вергун, яка здобула визнання у мистецьких колах своїми живописними роботами. Увага дослідження зосереджена на графічних творах мисткині, розглянуто їхні художні та технічні особливості, здійснено аналіз робіт. Мета статті – дослідити художні особливості графічних творів Наталі Вергун, звернути увагу на її індивідуальний стиль і технічні прийоми, а також розкрити значимість цього виду мистецтва в контексті загального творчого доробку мисткині. Методологія дослідження. Задля досягнення поставленої мети було використано методи системного аналізу, історичний метод, методи порівняння і синтезу, а також метод мистецтвознавчого аналізу. Наукова новизна проведеного дослідження полягає у всебічному підході до вивчення творчості мисткині, зокрема до її графічних робіт. В процесі роботи було проаналізовано та систематизовано художні особливості обраних творів. Висновки. Встановлено, що творчість Наталі Вергун демонструє багатогранність її таланту, виявляється як у живописі, так і в графіці. Графіка Вергун відрізняється від її живопису своєю інтимністю, подекуди незакінченістю, що надає їй більш особистісного характеру. Виявлено, що провідною технікою художниці є рисунок кольоровими олівцями, ретуш та вугілля на папері. Особливим засобом виразності для Наталі Вергун є лінія, яка домінує в композиції та акцентує увагу на формах і силуетах. Художниця зосереджується на пошуках гармонії між лінією та кольором, зокрема в пейзажних зображеннях українського села, де акцент робиться на єдності простору неба та землі. В її пейзажах можна простежити вплив європейських фовістів, що проявляється у спрощенні форми та експериментуванні з яскравими колористичними поєднаннями.

ПРОБЛЕМАТИКА ДИЗАЙНУ РЕКЛАМИ В ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

Олександр Михайлович Давиденко — 2024-11-26

У статті розглянуто проблематику дизайну реклами в громадських організаціях, зокрема її специфіку та виклики, з якими стикаються дизайнери під час створення рекламних матеріалів для некомерційних проектів. Рекламна діяльність у громадському секторі має свої унікальні аспекти, оскільки її головна мета полягає не стільки в отриманні прибутку, як у просуванні ідей, приверненні уваги до соціальних проблем та залученні активної аудиторії до участі в ініціативах. Основна увага приділяється аналізу таких факторів, як емоційне сприйняття повідомлень, вибір графічних елементів, шрифтових рішень та кольорових палітр, які мають відповідати етичним стандартам і водночас ефективно комунікувати з цільовою аудиторією. У статті обговорюється також значення адаптивного дизайну, який дозволяє рекламним матеріалам бути доступними на різних платформах та пристроях, а також важливість використання соціальних медіа для поширення повідомлень громадських організацій. Основний наголос спрямований на необхідності балансування між привабливістю реклами та її відповідністю місії організації. Особлива увага приділяється пошуку креативних рішень, які допомагають виділятися в умовах обмеженого бюджету, що є характерним для багатьох некомерційних організацій. У статті також проаналізовані приклади успішних рекламних кампаній, що сприяли зростанню впізнаваності організацій та залученню нових учасників до соціальних ініціатив.

УКРАЇНСЬКА ФОТОГРАФІЯ У ЗАКОРДОННИХ ВИДАННЯХ У ПЕРІОД COVID-19: ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ТВОРЧІ КОНЦЕПЦІЇ

Роберт Габріелович Довганич — 2024-11-26

У статті здійснено аналіз художніх підходів та творчих інтенцій, що були реалізовані в українській фотографії, опублікованій у закордонних книжкових виданнях під час пандемії COVID-19. Особлива увага приділена вивченню естетичних рішень, концептуальних стратегій та візуальних прийомів, які застосовувалися українськими фотографами у фотопроєктах, що вийшли за межами України. Ці роботи не лише демонструють творчий потенціал українських авторів, але й відображають актуальні теми глобальної ізоляції, соціальної дистанції та кризи. Стаття також розкриває, як ці підходи сприяють інтеграції української фотографії у світовий художній дискурс та відображають загальні тенденції розвитку сучасного мистецтва. Фотокниги, опубліковані у закордонних виданнях та в яких йдеться у публікації, включають роботи Бориса Михайлова, Юлії Поляшенко, Тараса Бичка, Саші Курмаза, Олександра Чекменьова та Сергія Мельниченка. Ці фотографи представляють широкий спектр стилістичних та концептуальних підходів, від документальної фотографії до експериментальних форм візуальної репрезентації. Їхні роботи відображають як локальні, так і глобальні соціокультурні процеси, що виникли під час пандемії, та показують, як мистецтво може реагувати на такі виклики, як ізоляція, зміна взаємовідносин і трансформація соціальної реальності. Аналіз підтверджує, що українські фотографи не лише зберігають свою унікальну ідентичність, але й успішно взаємодіють із загальносвітовими мистецькими процесами, пропонуючи нові форми візуального осмислення різноманітних суспільних та соціокультурних явищ. Це сприяє подальшій популяризації української фотографії на міжнародній арені. Окрім того, дослідження показує, що в контексті світової фотографії, українські митці здатні впливати на формування нових підходів до осмислення колективного досвіду кризи, поєднуючи елементи локальної культури з глобальними проблемами. Творчі пошуки українських фотографів не тільки відображають поточні виклики, але й закладають основу для подальшого розвитку візуальної культури в умовах глобальних трансформацій.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ДИЗАЙНУ СПОРТИВНО-ІГРОВИХ ПРОСТОРІВ: ІНТЕГРАЦІЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ І МОДУЛЬНИХ РІШЕНЬ

Вікторія Олександрівна Жорняк — 2024-11-26

У статті проаналізовано сучасний стан використання інноваційних підходів до проєктування дизайну спортивно-ігрових просторів на прикладі низки закордонних об’єктів. Установлено, що особливо популярними в цьому контексті є цифрові технології, фітнес-трекери, різноманітні пристрої для відстеження досягнень і моніторингу стану здоров’я, кіберспорт, а також використання віртуальної реальності й фітнес-технологій. Крім того, інновації в спорті стосуються й таких аспектів, як розроблення спеціалізованих спортивних систем і пристроїв, а також застосування цифрових рішень для покращення тренувань спортсменів і розвитку їхніх фізичних здібностей. Модульні рішення, застосовані в дизайні спортивно-ігрових просторів, можуть бути представлені як у концептуальних проєктах потужних модульних спортивних комплексів (проєкт від архітекторів Pendulum із Канзас-Сіті, що виграв категорію Future Stadia на Rethinking the Future Awards), так і являти собою проєкти створення громадських спортивних об’єктів для різних видів спорту в умовах ущільненої забудови (на прикладі проєкту Undefined Playground від корейської фірми BUS Architecture у місті Сеул). Серед інноваційних підходів, які доцільно використовувати для розкриття трансформаційного потенціалу спортивно-ігрових просторів, можна виділити такі: телескопічні трибуни, які можна засувати, якщо вони не використовуються; м’які підлоги різних кольорів для окреслення зон для різних видів спорту; автоматизовані та керовані системи природного та штучного освітлення. У разі створення модульних рішень дитячих ігрових просторів доцільно використовувати прийоми комбінаторики, тобто метод проєктування, який передбачає знаходження різних сполучень (комбінацій), поєднань, розміщень з обмеженою кількістю елементів у певному порядку. Комплексне використання всіх зазначених вище інноваційних підходів дозволить мотивувати мешканців сучасних мегаполісів приділяти більше уваги своєму здоров’ю та заняттям фізичною культурою, що у свою чергу сприятиме підвищенню їх стресостійкості в умовах повномасштабного російського вторгнення на територію України.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА АВАНГАРДУ УКРАЇНСЬКОГО МИТЦЯ ДАВИДА БУРЛЮКА

Віктор Васильович Карпов — 2024-11-26

Моделювання теорії українського живописного авангарду на основі дослідження теоретичних поглядів митців авангардного мистецтва є актуальним науковим завданням мистецтвознавства. Теорія авангарду об’єднує низку концепцій співіснуючих художніх течій із своїми ідеалами людини-творця та складає певну цілісну сутність різноманітних естетичних і художніх особливостей. Авангардне мистецтво, як мистецтво нового і незвіданного майбутнього, потребувало теоретичного підгрунття пояснення природи художньої творчості, трактування її як синтезу свідомого та несвідомого, ролі митця та глядача в їх діалектичній єдності, значення мистецького процесу в суспільному прогресі. Давид Бурлюк став яскравим послідовником ідей авангарду, який виділявся окрім мистецької творчості й його теоретичним обгрунтуванням. Український авангард побудований на концепції руху і змін Давида Бурлюка. У центрі теоретичних поглядів митця є творча особистість з її свободою вибору індивідуального самовираження. Погляди митця на сутність авангардного мистецтва постали теоретичною основою авангарду у сонмі традиційного, що дозволило новому мистецтву зайняти власне окремішне місце. Теоретичні канони Давида Бурлюка на побудову композиції твору способом зрушеної конструкції, множинної перспективи, фактури, колірного простору, вільного рисунку є основою творення нової живописної мови, нової естетики і реконструкції художнього простору культури та внеском у його розвиток. Формування світоглядної основи творчості митця відбулося на основі традицій власної національної культури в органічний єдності із європейськими тенденціями оновлення мистецького простору, що є вагомим внеском у розвиток світового авангарду.

ВІТРАЖНА ОЗДОБА КОСТЕЛУ СВ. ЮРІЯ В УЖГОРОДІ

Юрій Юрійович Копанський — 2024-11-26

Стаття присвячена дослідженню вітражів костелу св. Юрія в Ужгороді, які є важливим елементом сакрального мистецтва Закарпаття кінця XIX – початку XX століття. Автор розглядає історичний контекст створення вітражів, їх іконографію, стилістичні особливості і символічне значення. Проаналізовано шість вітражних композицій: два вівтарних вітражі та по два вітражі в лівій і правій навах храму. Дослідження базується на комплексному підході, що поєднує методи мистецтвознавчого, історичного і культурологічного аналізу. Автор розкриває зміст релігійних сюжетів, представлених у вітражах, їх зв'язок з локальною духовною традицією. Особлива увага приділяється технічним аспектам виконання вітражів, зокрема використанню техніки розпису сріблом та протравлювання скла. У статті висвітлюється роль окремих донаторів у створенні вітражів, що дозволяє розглядати ці твори мистецтва в контексті соціально-культурних процесів того часу. Автор аналізує композиційні особливості вітражів, їх кольорову гаму та символіку, демонструючи синтез різних мистецьких традицій – від готики до модерну. Дослідження розкриває багатошаровість символічної мови вітражів, які виконують не лише естетичну, але й дидактичну функцію в сакральному просторі храму. Автор підкреслює високий рівень майстерності виконання вітражів, особливо у використанні складних технік розпису та обробки скла. У висновках автор наголошує на значній художній цінності та важливому культурно-історичному значенні вітражів костелу св. Юрія. Вони розглядаються як унікальне джерело для вивчення сакрального мистецтва Закарпаття та важлива складова культурної спадщини регіону, що заслуговує на подальше детальне дослідження та збереження.

СИМВОЛІКА ТА ГРАФІЧНІ ПРИЙОМИ У ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНІЙ АЙДЕНТИЦІ

Олег Вадимович Кравченко — 2024-11-26

Метою статті є окреслення особливостей застосування української символіки у дизайні сучасної айдентики військово-патріотичного спрямування. У публікації автори досліджують ключові візуальні елементи, що використовуються для формування впізнаваної та емоційно зарядженої айдентики у військово-патріотичному контексті. Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань: як аналіз наукового дослідження теми та літературних джерел; характеристику символів і знаків; розкриття особливостей їх використання в інфографіці та структурі логотипу; проведення аналізу логотипів у військово-патріотичному контексті на сучасному етапі в практиці українських дизайнерів; визначення особливостей взаємодії засобів ідентифікації брендів у міському середовищі; окреслення прийомів відображення української історичної і національної символіки у композиційній структурі логотипів патріотичного спрямування. Автори статті аналізують роль символіки в гербах, прапорах, військовій атрибутиці та інших знакових образах у створенні патріотичного настрою та підсиленні емоційного впливу на аудиторію. Окрему увагу приділено графічним прийомам, включаючи використання кольору, типографіки, композиційних рішень та текстур, які сприяють посиленню військово – патріотичних асоціацій та за допомогою яких досягається трансформація символічного образу. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у виявленні графічних способів інтеграції знаково-символічних елементів у композиційну структуру об’єктів візуальної комунікації брендів. Отримані результати сприяють більш глибокому розумінню специфіки й ролі застосування знаків і символів, особливостей образно-асоціативного їх розкриття у військово-патріотичній айдентиці України.

ІДЕНТИЧНІСТЬ БРЕНДУ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЕЛЕМЕНТ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ ДЛЯ МАГАЗИНУ КРАФТОВОГО МИЛА

Аліна Сергіївна Миронова — 2024-11-26

Метою статті є дослідження процесу створення ефективного фірмового стилю для магазину крафтового мила. У статті розглядаються основні елементи фірмового стилю, включаючи логотип, кольорову палітру, типографіку, сувенірну продукцію, елементи зовнішньої реклами та слоган, їх роль у формуванні бренду. Висвітлено значення кожного з цих компонентів у створенні цілісного образу компанії та забезпеченні впізнаваності на конкурентному ринку. Особлива увага приділяється тому, як споживачі сприймають візуальну ідентичність бренду і яким чином це впливає на їхню довіру до компанії та лояльність до її продукції. На прикладі магазину крафтового мила аналізуються особливості проектування фірмового стилю для малого бізнесу, який працює в сегменті натуральної косметики. Стаття демонструє, як ефективний фірмовий стиль може допомогти малому бізнесу диференціюватися від великих брендів і створити унікальну нішу на ринку. У статті висвітлюються сучасні тенденції графічного дизайну. Зокрема, розглядається, як новітні технології та інноваційні підходи впливають на розробку фірмового стилю. Важливим аспектом є використання цифрових технологій для проведення маркетингових досліджень та створення інтерактивних елементів бренду. Окрім візуальної частини, у статті проаналізовані особливості та методи маркетингових досліджень, які застосовуються для створення ефективного фірмового стилю. Розглянуто такі методи, як аналіз цільової аудиторії, конкурентний аналіз, опитування та фокус-групи, які допомагають отримати глибше розуміння споживчих потреб та очікувань. Ці методи дозволяють виявити, які елементи фірмового стилю є найбільш важливими для цільової аудиторії та які рішення допоможуть бренду стати впізнаваним і привабливим для споживачів. Таким чином, дана стаття представляє комплексний підхід до розробки фірмового стилю для малого бізнесу, що працює в галузі натуральної косметики. Вона не лише розглядає теоретичні аспекти брендингу, але й пропонує практичні інструменти для їх реалізації на основі аналізу ринку, споживчих потреб та сучасних тенденцій у дизайні.

ЕВОЛЮЦІЯ ІНФОГРАФІКИ У ПРОМИСЛОВОМУ ДИЗАЙНІ: ВІД СТАТИЧНИХ КРЕСЛЕНЬ ДО ІНТЕРАКТИВНИХ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Сергій Іванович Мільчевич — 2024-11-26

Інфографіка відіграє ключову роль у промисловому дизайні, ефективно транслюючи складну інформацію від концептуальних креслень до інтерактивних мультимедійних рішень. Сучасна індустрія дизайн – проєктування розвивається у напрямку інтерактивних візуальних інструментів, що вимагає дослідження їх впливу на проєктування, презентацію та розуміння структури виробів, особливо в умовах цифрового середовища. Метою дослідження є визначення еволюційних етапів застосування інфографіки у промисловому дизайні. Ключова увага в дослідженні приділяється впровадженню інфографіки в проєктуванні технологічних виробів, зокрема використанню статичних креслень для передачі технічної інформації. Також розглядається перехід до сучасних цифрових візуалізацій, що покращують комунікацію та презентацію дизайнерських рішень. У дослідженні застосовано методи художньо-композиційного та порівняльного аналізу прикладів візуалізації промислових виробів різних історичних періодів. Результати дослідження висвітлюють ключові етапи еволюції художньо-проєктного мислення в промисловому дизайні. Спершу використовувалися статичні креслення для візуалізації технічних даних та рішень. З розвитком технологій відбувся перехід до інтерактивної візуалізації, що значно покращило комунікативну ефективність дизайну. Інноваційні технології, зокрема розширена та доповнена реальність, стали ключовими засобами сучасного проєктування, забезпечуючи точне й динамічне відображення складних рішень. Майбутні дослідження можуть зосередитися на інтеграції доповненої та віртуальної реальності для візуалізації різних промислових виробів. Крім цього, одним із напрямків може стати вивчення оптимізації адаптивного дизайну користувацьких інтерфейсів для різних платформ, що сприятиме підвищенню персоналізації та зручності використання інтерактивних інфографік у проєктуванні.

ІНТЕРПРЕТАЦІЇ МОТИВУ КВІТІВ НА ПІДВІКОННІ В Ж ИВОПИСІ ТЕТЯНИ ЯБЛОНСЬКОЇ 1945–2000 РОКІВ: ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСТВО

Роман Володимирович Москвітін — 2024-11-26

У статті висвітлено результати дослідження інтерпретацій мотиву квітів на підвіконні в живописі видатної української художниці Тетяни Яблонської (1917–2005), творчість якої посідає виняткове місце в історії українського мистецтва другої половини ХХ – початку ХХІ ст. У статті аналізуються використання мисткинею елементів образно-пластичної мови живопису, за допомогою яких вона знаходила вирішення в композиції, колірних і тональних співвідношень. Метою даного дослідження є виявлення особливостей стилістичних трансформацій художньої мови живопису Т. Яблонської на прикладі аналізу трактування мисткинею зазначеного мотиву у творах 1945–2000 років. Розв’язання поставленої мети дослідження обумовило комплексне застосування наукової методології, зокрема – іконографічного методу, порівняльного, художньо-стилістичного аналізу. Інтерпретаціям мотиву квітів на підвіконні належало особливе місце в живописі Т. Яблонської впродовж десятиліть її довгого творчого шляху. Розмаїття варіацій зображення цього мотиву в живописі є оригінальним явищем творчої спадщини мисткині. У численних картинах Т. Яблонської художня інтерпретація мотиву квітів на підвіконні є вираженням багатогранності проявів краси й поезії повсякденного життя. В трактуванні зазначеного мотиву в живописі мисткині простежується розмаїття художньої взаємодії різних чинників: традиції та новаторства, своєрідність авторської манери, реалістичність зображення та використання методів декоративної стилізації, наслідування мистецьким ідеям французького імпресіонізму. Наукова новизна статті полягає в аналізі стилістичних трансформацій та особливостей еволюції образно-пластичної мови живопису Т. Яблонської на прикладі інтерпретацій мотиву квітів на підвіконні, створених нею впродовж 1945–2000 років. Виокремлено та конкретизовано оновлення мисткинею художньо-виражальних засобів живопису. Простежено її особливу увагу до світла і кольору в організації живописного середовища полотен. Аналіз особливостей інтерпретацій мотиву квітів на підвіконні у творчості Т. Яблонської сформував нові грані розуміння своєрідності етапів трансформації образно-пластичної мови її живопису.

ВПЛИВ КИЇВСЬКОЇ РИСУВАЛЬНОЇ ШКОЛИ НА ТВОРЧІСТЬ Ф. КРАСИЦЬКОГО, В. БЯЛИНИЦЬКОГО-БІРУЛІ, Л. КОВАЛЬСЬКОГО

Анатолій Володимирович Погорілий — 2024-11-26

Фотій Красицький, Вітольд Бялиніцький-Біруля та Лев Ковальський – видатні представники київської школи живопису, вихованці Київської рисувальної школи Миколи Мурашка, що була важливим осередком художньої освіти в Україні наприкінці XIX – початку XX століття. Їхня творчість відзначається поєднанням національних традицій з європейськими художніми течіями, емоційною виразністю та майстерністю у відтворенні природи і побуту. Фотій Красицький – український живописець і графік. Народився у 1873 році, навчався в Київській рисувальній школі з 1888 по 1892 рік, а з 1903 року працював у Києві. Він створював графічні твори, політичні карикатури та картини з українськими мотивами. У 1905 році взяв участь у львівській виставці, а з 1927 року став професором Київського художнього інституту. Красицький активно впливав на формування мистецької освіти в Україні. Вітольд Бялиніцький-Біруля – художник, що навчався у Київській рисувальній школі з 1885 року, а згодом у Московському училищі живопису. Вже в 1890-х роках його творчість здобула визнання на виставках. У 1930-х роках митець створював пейзажі заполяр’я, а після повернення у 1947 році – низку робіт, присвячених рідним краєвидам. Його картини відзначаються ліризмом і тонким відчуттям природи. Лев Ковальський навчався у Київській рисувальній школі в 1880-х роках. У 1918 році переїхав до Кракова, де очолив Асоціацію краківських художників та заснував Товариство художників-графіків. У 1920–1930-х роках брав участь у численних виставках. Його роботи вирізняються імпресіоністичною манерою, майстерністю у передачі світла та кольору. Об’єднані спільною мистецькою школою, ці митці зробили вагомий внесок у розвиток українського мистецтва, залишивши вагомий слід у культурній спадщині.

ОСОБЛИВОСТІ ІКОН СВЯТОЇ ТРІЙЦІ МИРГОРОДСЬКОГО ТА ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО ПОЛКІВ XVII–XVIII СТОЛІТТЯ

Дарина Костянтинівна Соколова — 2024-11-26

Статтю присвячено стилістичним та іконографічним особливостям ікон Святої Трійці XVII та XVIII ст., що походять з Миргородського та Переяславського полків. Адміністративно Переяславський та Миргородський полки в XVII–XVIII ст. входили до Гетьманщини, з 1796 р. стали частиною Малоросійської губернії, а з 1802 по 1920 рр. ці території увійшли до новоствореної Полтавської губернії. На цей час виявлено лише дві ікони Св. Трійці доби Гетьманщини, що пов’язані з історичними теренами Полтавщини. Ікона Св. Трійці XVII ст. що походить з с. Баришівка, є найстарішою відомою іконою цього сюжету на Лівобережній Україні. У 1685 р. за сприянням Переяславського полковника Радіона Дмитрашка в с. Баришівка було збудовано Троїцьку церкву. За стилістикою ікона є синтезом пізнього ренесансу і бароко, характерного для іконопису Гетьманщини другої половини XVII ст. Ікона з Баришівки має оригінальне символічно-богословське наповнення, що втілено в різних трактуваннях благословляючих жестів, флоральній декорації та декоративному оздобленню тла. На іконі Логос представлений як центральний янгол, що персоніфікується за допомогою грецьких літер O ѠN (в грецькій традиції розташування), що є унікальною рисою баришівської ікони. Церква та іконостас у Великих Сорочинцях збудовані у 1734 р. на кошти гетьмана України Данила Апостола. За задумом, церква мала стати родинною усипальнею гетьмана. В іконі присутні стилістичні ознаки бароко і рококо. Позолочене рельєфне тло ікони прикрашене акантовим візерунком із квітами маку. Унікальним елементом є зображення сонця над центральним янголом – Логосом. У статті здійснено аналіз іконографії, подане трактування різних варіантів благословляючих жестів, символіки флоральних елементів ікон. Метою статті є визначити особливості стилістики та іконографії ікон Св. Трійці історичної Полтавщини часів Гетьманщини.

АКАДЕМІЯ АРХІТЕКТУРИ: ГОЛОВНА СПРАВА ЖИТТЯ АКАДЕМІКА ВОЛОДИМИРА ЗАБОЛОТНОГО (ДО 80-РІЧЧЯ ВІД ЗАСНУВАННЯ АКАДЕМІЇ АРХІТЕКТУРИ УРСР)

Зоя Анатоліївна Чегусова — 2024-11-26

У статті, що присвячена 80-річчю заснування в 1945 р. Академії архітектури УРСР (далі – АА УРСР, Академія), йдеться про найбільш яскраві сторінки архітектурної історії України середини ХХ століття. У статті здійснено ретроспективне дослідження історії створення та поступу діяльності АА УРСР в 1940–1950-х рр. під орудою одного з видатних зачинателів української архітектурної школи, доктора архітектури, талановитого вченого і педагога, професора, лауреата Державної премії в галузі архітектури, митця великого творчого діапазону Володимира Гнатовича Заболотного. Зазначено, що саме завдячуючи цій визначній Персоні в історії вітчизняної архітектури в середині ХХ ст. і була створена в нашій країні (тоді Українській Радянській Соціалістичній Республіці) Академія архітектури, яка, на жаль, згодом була ліквідована тодішньою радянською владою, проте відроджена учнями та послідовниками В. Г. Заболотного – академіками новоствореної Української академії архітектури після здобуття Україною Незалежності в 1992 році. Обгрунтовано, що вже в 1920–30-і рр. ХХ ст. в Україні поступово складалися сприятливі передумови для створення в 1940-х рр. Академії –вищої наукової установи в галузі архітектури. Привернуто увагу до численних історичних архівних документів, на основі яких було прийнято рішення про організацію Академії архітектури УРСР задовго до завершення Другої світової війни. Розглянуто головні завдання, які поставив перед новоутвореною Академією в середині 1940-х рр. її перший президент В. Г. Заболотний: виконання фундаментальних та прикладних досліджень, забезпечення професійного супроводу відбудови зруйнованих та будівництва нових архітектурно-містобудівних об’єктів, вивчення та відтворення історичної архітектурної спадщини, скеровування думки архітектурних кадрів на розв’язання проблем «великої науки» в галузі архітектури й будівництва, творча та наукова діяльність у важких умовах, створених в Україні Другою світовою війною. Доведено, що всі значні успіхи Академії в цей час, без перебільшення, були безпосередньо пов’язані з талантом організатора та керівника, архітектора і художника великого творчого діапазону, знавця історії зодчества і народного мистецтва – першого президента АА УРСР Володимира Заболотного. Архітектурні досягнення АА УРСР в 1940–1950-х рр. на тлі цілеспрямованої згуртованості зодчих, справжньої творчої майстерності, їхньої професійної самовідданості та дійсного патріотизму у великій мірі сприяли відродженню нашої держави після Другої світової війни.

РОЛЬ ІНФОГРАФІКИ У ВИВЧЕННІ РЕГІОНАЛЬНОЇ АРХІТЕКТУРИ: АНАЛІЗ НА МАТЕРІАЛАХ ПРОЄКТУ MAPPING GOTHIC FRANCE

Богдан Степанович Черкес — 2024-11-26

Вивчення регіональної архітектурної спадщини є основою в усвідомленні своєї культурної ідентичності та розумінні історичного розвитку. Інфографіка та інші вдосконалені підходи до візуалізації слугують ефективними інструментами для представлення архітектурних пам’яток у привабливій зрозумілій манері. Приклади застосування інфографіки у таких проєктах, як Mapping Gothic France, продемонстрували її виражальний потенціал у візуалізації складних архітектурних об’єктів, деталізуючи як складні конструктивні елементи, так і стильові регіональні варіації. Даний підхід допомагає як професіоналам, так й аматорам отримати більше знань про нюанси готичної архітектури у вказаних місцевостях. Наочна візуалізація французьких та англійських готичних катедральних соборів допомагає дослідникам краще зрозуміти історичну та культурну специфіку кожної архітектурної спадщини. Особливо це важливо для порівняльних досліджень. Метою даного дослідження є формулювання методичних рекомендацій щодо створення вебресурсу, присвяченого візуалізації регіональної архітектурної спадщини в контексті українських реалій. Дослідження зосереджено на аналізі наявних підходів до візуалізації архітектурної спадщини, оцінці переваг та недоліків використання інфографіки та розробці інноваційних рішень для презентації архітектурної спадщини України. Методологія дослідження ґрунтується на візуальному та порівняльному аналізі, що дозволяє оцінити ефективність використання інфографіки в цьому аспекті та окреслити перспективи її подальшого розвитку. За результатами дослідження розроблено методичні рекомендації щодо створення інтерактивного вебсайту-інфографіки, який презентує архітектурну спадщину України. Перспектива подальших досліджень буде спрямована на вивченні особливостей великої кількості різноманітних географічних і культурних контекстів. Практичне значення дослідження допоможе сформувати підґрунтя для реалізації проєкту інтерактивної інфографіки, призначеної для використання в освіті та збереженні культурної спадщини.