Український мистецтвознавчий дискурс

ПРЕВЕНТИВНЕ ЗБЕРЕЖЕННЯ ФОТОГРАФІЧНИХ ВІДБИТКІВ: СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ТА КОНСЕРВАЦІЇ

2025-02-06T11:02:24+02:00

Мета статті полягає в дослідженні проблематики захисту фотографічних відбитків, пов’язаної з якістю фотоматеріалів для друку та умов експонування задля їх тривалого зберігання. Методологія дослідження ґрунтується на системному підході та передбачає застосування сукупності методів: аналітичного – для вивчення досліджень зі стійкості фотоматеріалів до зовнішнього впливу, умов експонування творів фотомистецтва та правил їх архівного зберігання, узагальнення результатів наукових праць з теми статті; порівняльно-зіставний і структурний аналіз – задля зіставлення властивостей фотоматеріалів і їх взаємодії із зовнішнім середовищем з метою виокремлення проблематики довговічного збереження; action research – для залучення дослідника не лише для спостережень, а й відпрацювання практичних рішень задля поліпшення умов захисту фотографічних відбитків. Наукова новизна полягає в дослідженні та окресленні проблематики захисту фотографічних творів, зокрема через аналіз нових підходів до оцінки якості фотоматеріалів для друку фотографічних відбитків, та пропозиції конкретних превентивних заходів для консервації творів фотомистецтва, а також запровадження поняття «фотографічні відбитки» в український науковий дискурс. Висновки. У результаті дослідження встановлено, що важливим компонентом превентивної консервації фотографічних відбитків є заходи, спрямовані на професійний вибір і застосування фотоматеріалів з архівними властивостями для друку та оформлення фотографій. Використання фірмового паперу зі 100% альфа-целюлози, що не містить кислот, лігніну та освітлювачів, а також використання фірмових сертифікованих пігментних чорнил, солей платини, паладію або вуглецевого пігменту є одним із найкращих варіантів вибору фотоматеріалів для друку світлин. Це дасть можливість підвищити їхню стійкість до агресивних впливів зовнішнього середовища, зокрема стійкість до сонячного світла, УФ-випромінювання і вологи, та досягнути успішного тривалого збереження протягом століть. Дотримання стандартів 9706 для паперу [1] та ISO 11798 [25] для чорнил також є важливим для консервації творів фотомистецтва.

КРЕАТИВНІ ПІДХОДИ ДО СТВОРЕННЯ ОСОБИСТОГО СТИЛЮ ЧЕРЕЗ ВЗАЄМОДІЮ МОДНИХ ЕЛЕМЕНТІВ КОСТЮМА, ЗАЧІСКИ ТА ГРИМУ

2025-02-06T14:50:41+02:00

Мета статті полягає в аналізі поняття особистого стилю та дослідженні взаємодії його ключових модних елементів, таких як костюм, зачіска та грим. Основна увага приділяється вивченню креативних підходів до формування особистого стилю сучасної людини, враховуючи гармонійне поєднання зазначених компонентів та їхній вплив на індивідуальний образ. Методологія дослідження базується на застосуванні реалізації принципів контекстуальності, динамічності, культурної обумовленості та інтеграції знань. Для досягнення поставлених цілей було використано історико-культурний підхід, метод узагальнення, а також системний та порівняльний аналізу. У ході дослідження розкрита концепція особистого стилю через різні науки та з’ясована її роль в сучасному суспільстві. Доведено, що костюм, зачіска та грим є важливими компонентами особистого стилю. Запропоновано ідею, що ці три елементи разом формують візуальне уявлення про особистість, її настрій, професійну та культурну ідентичність. Детально проаналізоване поняття креативності та вичленено її значення у процесі дослідження моди та вплив на створення особистого стилю. Розкрито креативні підходи до створення особистого стилю сучасної людини. Вони включають використання силуету людини, роботу з тканиною, використання інноваційних матеріалів або екологічно чистих тканин, а також змішування різних стилів. Проаналізовано концепцію «стала мода» та її вплив на формування особистого стилю. У ході дослідження представлено способи самовираження людини через вибір одягу, зачіски чи гриму. Доведено, що використання костюму характеризується мінімалізмом, кастомізацією, використанням ретро мотивів чи стилю Techwear, еротизацією та кемповістю. Зачіска як модний елемент створення особистого стилю вимагає еспериментів з довжиною та кольорами волосся. Для гриму характерними є природний і мінімалістичний макіяж, використання яскравих кольорів та художньо-графічних елементів. Доведено, що особистий стиль відіграє важливу роль у формуванні самооцінки людини та суттєво впливає на її соціальне сприйняття.

ЗАСОБИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ МОБІЛЬНОГО МОНТАЖУ У СТВОРЕННІ АУДІОВІЗУАЛЬНОГО КОНТЕНТУ

2025-02-06T14:56:01+02:00

У статті розкрито сутність поняття «монтаж» та його значення у створенні відеоконтенту. Розглянуто основні етапи процесу відеомонтажу, класифіковано його типи та функціональне призначення. Особливу увагу приділено ролі монтажу у формуванні емоційного впливу на глядача. Монтаж розглядається як технічний прийом для поєднання сусідніх кадрів та як форма творчого мислення, що дозволяє автору виразити своє бачення, впливаючи на емоції, інформованість і сприйняття світу глядачем. Функціональне призначення мобільного монтажу полягає у застосуванні технічних прийомів, які створюють цілісність фрагментів відео або аудіовізуального контенту, а також ілюзію реалістичності подій у просторі та часі. Завдяки цьому глядач сприймає образи як реальні, співпереживає персонажам, що є основою інтерактивного контенту для мобільних пристроїв. Зазначено, що швидкий відеомонтаж у мобільних додатках дозволяє оперативно створювати якісний контент, наприклад, Reels чи TikTok-відео. Вказано на важливість монтажу для створення рекламних роликів, що стали щоденною практикою спеціалістів у сфері SMM. Надано опис переваг та недоліків популярних відеоредакторів мобільного контенту, таких як CapCut, PowerDirector та Filmora. Виокремлено роль мобільного монтажу у створенні нових форматів візуального контенту, здатних впливати на глядачів через емоційність і динаміку. Наголошено, що з розвитком технологій монтаж мобільного контенту продовжуватиме еволюціонувати, пропонуючи нові техніки й інструменти, які відкривають ще більше можливостей для творчості. Проаналізовано перспективи інтеграції штучного інтелекту в процес мобільного монтажу, що дозволить автоматизувати такі процеси, як розпізнавання сцен, кольорова корекція та пропонування варіантів монтажу. Це спрощує робочий процес та розширює можливості для новаторських підходів до створення контенту. Констатовано, що з розвитком технологій монтаж мобільного контенту продовжуватиме еволюціонувати, пропонуючи нові програмні рішення і техніки, які відкривають додаткові можливості для творчості. Проаналізовано можливості та перспективи мобільного монтажу у різних сферах, акцентовано значущість цього процесу для сучасної культури створення та споживання відеоконтенту.

ЕВОЛЮЦІЯ РЕКЛАМНОЇ ІНФОГРАФІКИ: ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ

2025-02-06T15:08:09+02:00

Еволюція рекламної інфографіки відображає зміни у візуальній комунікації, зумовлені розвитком технологій і змінами суспільних уподобань. Спочатку інфографіка була обмежена простими графічними елементами для друкованої реклами. З середини XX століття, з появою цифрових технологій, вона набула нових виражальних засобів, а з 1990-х років – інтерактивних елементів, що підвищило її ефективність. У XXI столітті інфографіка стала важливим інструментом цифрового маркетингу, пристосовуючись до сучасних технологій, таких як доповнена реальність (AR), для створення більш інтерактивного контенту. Актуальність дослідження полягає в тому, що розуміння історії та еволюції візуальних комунікацій є ключовим для створення ефективних рекламних кампаній, особливо в умовах постійних змін. Мета дослідження – комплексна оцінка впливу соціокультурних і технологічних факторів на розвиток інфографіки. Завдання передбачають систематизацію етапів розвитку, аналіз технологічного впливу та оцінка ролі візуалізації в маркетингу. Методи історико-культурний підхід, візуально-графічний і порівняльний аналіз. Емпіричною базою дослідження є такі ресурси як Pinterest, Gallica BNF і Amazon. Результати дослідження виявили, що інфографіка відображає соціокультурні та технологічні зміни – від індустріалізації до сучасних інтерактивних форматів. Вона еволюціонувала від засобу передачі інформації до інструменту емоційної залученості. Соціокультурні зміни та глобалізація зумовили адаптацію до різних культурних контекстів, тоді як розвиток цифрових технологій дозволив створювати динамічні та інтерактивні матеріали. Інтернет і AR зробили інфографіку ще більш персоналізованою. Наукова новизна полягає в історичному аналізі, що систематизує етапи розвитку інфографіки як важливого інструменту комунікації. Практична значущість дослідження передбачає розробку ефективних рекламних стратегій з урахуванням історичного досвіду та еволюції візуальних комунікацій.

ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ТИБЕТСЬКОЇ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ТРАДИЦІЇ В СЕРІЇ ОЛЕКСАНДРА ЖИВОТКОВА «ДО ПИТАННЯ ПРО НЕПАЛЬСЬКІ ТХАНКИ»

2025-02-06T15:13:53+02:00

Метою статті є виявлення особливостей художнього втілення концепту Тибету в серії робіт сучасного українського художника Олександра Животкова «До питання про непальські тханки». Значну роль у формуванні вищеозначеного концепту відіграли враження від подорожі до Непалу, а також знайомство митця з традиційними буддійськими іконами тханка. В ході аналізу досліджень, присвячених творчості О. Животкова, виявлено, що естетична співзвучність різним формам неєвропейського мистецтва, переважно далекосхідного, буддійського, відрізняє творчу практику митця в різні періоди його життя. В статті розглянуто роботи циклу О. Животкова «До питання про непальські тханки» та здійснено їх порівняння із зразками буддійської ікони з метою глибшого усвідомлення міри взаємодії сучасного мистецтва і традиційного. В статті показано, яким чином відбувається вихід за межі сакрального мистецтва в роботах сучасного українського художника. Висвітлено, як попри принципово відмінний контекст виникнення тханки і робіт О. Животкова, в художній практиці сучасного митця відбувається інтуїтивне наближення до філософських засад буддійського мистецтва. Виявлено, що цикл «До питання про непальські тханки» демонструє унікальне переосмислення традиційного мистецтва тханки у сучасному контексті. Розкрито експериментальний характер творчості О. Животкова, в тому числі через використання нетрадиційних для сакрального мистецтва матеріалів. Виявлено, що роботи Животкова поєднують сакральне і сучасне. Висвітлено роль кольору у створенні художнього образу в роботах серії. Показано, що серія О. Животкова «До питання про непальські тханки» є глибоким культурним дослідженням, що інтегрує східну естетику в сучасну західну мистецьку практику з метою відтворити авторські враження і спостереження, отримані в ході подорожі в Непал.

FASHION-ОБРАЗ ЯК КОМУНІКАЦІЙНА СИСТЕМА: ОРІЄНТИРИ УКРАЇНСЬКОЇ МОДИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

2025-02-06T15:18:31+02:00

На сучасному етапі візуальна мова костюма набула особливого значення; враховуючи напрацювання українських дизайнерів за останні роки можна стверджувати, що костюм і способи його демонстрації несуть різні меседжі, отже, мають розглядатися як комунікаційна система, що потребує окремої дослідницької уваги. Розглянуто підходи вчених до визначення поняття «комунікація» в соціології, філософії, культурології, мистецтвознавстві. Проаналізовано праці українських і зарубіжних вчених, що приділяли увагу аналізу комунікаційної функції української моди (В. Багрій, Г. Католик, М. Колосніченко, К. Процик, Р. Квасниця, А. Лифар-Чавченко, Н. Хома, Т. Тзапахович, А. Павко-Чуден, К. Кошак, Т. Топорний). Зазначено, що на сучасному етапі візуальна мова костюма набула особливого значення та потребує окремої дослідницької уваги. Обґрунтовано актуальність використання поняття «фешн-образ як комунікаційна система»; визначено, що в основі даної системи є транслювання інформації або повідомлення від носія костюма/його автора у середовище його сприйняття за допомогою виразних засобів форми, кольору, декоративних елементів та доповнень (словесних, зображувальних, предметних), зачіски, макіяжу, взуття, способу демонстрації. Розглянуто комунікаційні засоби костюма, застосовані українськими дизайнерами YADVIGA NETYKSHA (Я. Нетикша) і KIR KHARTLEY (К. Харитонцев) у створенні моделей одягу як реакції на події війни в Україні. Показано, що одяг за наявності таких комунікаційних елементів, як словесні гасла, імітація руйнувань, предметні доповнення, символізм кольору, – перетворюється на візуальне повідомлення, що можна інтерпретувати як мову комунікації та комунікаційну систему. Наведено висловлювання українських дизайнерів Х. Бобкової та А. Кочаровської щодо змін орієнтирів української індустрії моди під час війни. Висловлені ними думки переконують в тому, що зростання ролі комунікації в дизайні костюма стало стійкою тенденцією української моди останніх років.

МІСЦЕ І РОЛЬ ЕМАНУЇЛА ХРАПКА В ЕКСЛІБРИСНІЙ ШЕВЧЕНКІАНІ УКРАЇНИ

2025-02-06T15:23:05+02:00

Стаття присвячена екслібрисній Шевченкіані Емануїла Храпка, маловідомого українського графіка другої половини ХХ ст. Сьогодні шевченківські книжкові знаки митця, зберігаючись у приватних збірках митців, бібліофілів, колекціонерів Івано-Франківська, Києва, Львова та інших міст України, залишаються поза увагою мистецтвознавців. Це засвідчує актуальність їх багатоаспектного аналізу. Метою публікації є розкриття особливостей композиційних та образно-змістових вирішень книжкових знаків, тематично пов’язаних з життям і творчістю Тараса Шевченка. Упродовж двадцяти років Е. Храпко виконав 100 шевченківських книжкових знаків. Головним поштовхом до їх появи стали діяльність Володимира Вітрука і виставка, яка відбулася у Львові 1984 р. Основою творчості Е. Храпка були ґрунтовне вивчення життєвого шляху Т. Шевченка, глибоке розуміння естетичних пріоритетів сучасників, переосмислення традицій української мистецької школи початку ХХ ст. і досвіду українських митців другої половини ХХ ст. Шляхом систематизації матеріалу і мистецтвознавчого аналізу десятків екслібрисів Е. Храпка виділено кілька тематичних груп: портретна (образ Т. Шевченка), сюжетна (за мотивами творів Т. Шевченка) і монументальна (пам’ятники Т. Шевченкові). Першу з них формують ті твори, в композиції яких присутні переосмислені Е. Храпком автопортрети Т. Шевченка і його фотографії різних років. Твори, які входять до другої групи, містять назву збірки «Кобзар», цитати окремих поетичних творів, або ж образи героїв поета і мислителя. Третя засвідчує добру обізнаність митця з пам’ятниками Т. Шевченкові в різних регіонах України. Працюючи над шевченківськими екслібрисами, шукаючи нових засобів мистецького виразу, Е. Храпко виробив індивідуальну лаконічну мову, яка відрізняється глибоким символічним характером. Екслібрисна Шевченкіана митця розкриває загальні тенденції розвитку графіки другої половини ХХ ст. і збагачує українське мистецтво новими образно-художніми рішеннями.

ЗООМОРФНИЙ ДИЗАЙН ОБ’ЄКТІВ МЕТАЛЕВОЇ ПЛАСТИКИ ПЕРІОДУ МОДЕРНІЗМУ: ФОРМА ТА ЕСТЕТИКА

2025-02-06T15:26:10+02:00

Зі зміною художньої парадигми на початку ХХ століття, пошуком нової виразності мистецьких творів, виникла необхідність більш прискіпливого і узагальненого розгляду зооморфної скульптури, що є метою даної статті. Методами даної роботи є: аналіз особливостей дизайну і візуальних якостей обраних зооморфних скульптур деяких течій модернізму; синтез цих особливостей і якостей в межах досліджених напрямів модерністської скульптури. Об’єкт дослідження: зооморфна скульптура періоду модернізму, а саме таких його напрямів, як кубізм, футуризм, сюрреалізм, експресіонізм, абстракціонізм. На прикладі низки скульптурних творів авторів, що яскраво проявили себе в цих напрямах модернізму, розглянуто формоутворення скульптур, прийоми композиції, деякі моменти застосування матеріалів, зовнішні ефекти (наявність світлових рефлексів) скульптур, стилістичні впливи на форму мистецьких об’єктів. Простежено візуальні якості скульптур: естетичні характеристики, а саме моменти піднесеності і промислової естетики образів, також фактори, що впливають на почуття глядача. До розгляду додано елементи внутрішнього світу і особистісних рис образів. Означені символьні характеристики скульптур, у деяких випадках звернута увага на авторські концепції, що закладені в основу створення зооморфних скульптурних об’єктів. Виявлено комплекси характеристик кожної із досліджених течій модернізму. Характерними рисами скульптур кубізму є деконструкція форми і широкий спектр візуальних якостей образів від емоційності і внутрішньої сили до жартівливого характеру і демонстрації природних інстинктів тварин. Футуристична скульптура формує динамізм фігури і створює візуальний символ модернізації і технологій. В сюрреалістичні скульптури закладені складні концепції осмислення людського існування і парадоксальність авторського мислення. Скульптурні образи експресіонізму виражають ізольованість і крихку нестабільність. Зооморфні абстрактні скульптури мають свою специфічну виразність, притаманну авторському стилю.

ТЕРАПЕВТИЧНІ ЛАНДШАФТИ У ДИЗАЙНІ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

2025-02-06T15:30:05+02:00

У статті розглянуто поняття терапевтичних ландшафтів та особливості їх проєктування. При створенні функціональних та естетично привабливих зелених зон у дизайні міського середовища з’являються нові тенденції, що пов’язані з усвідомленням терапевтичного впливу довкілля на людину. З’ясовано значну роль терапевтичного ландшафту у контексті нових завдань, що постали перед дизайном середовища в умовах воєнного часу. Проведено аналіз прикладів реалізації терапевтичних ландшафтів вітчизняними та зарубіжними фахівцями з позиції запровадження перспективних реабілітаційних технологій та відзначено їх значний потенціал у роботі з різними категоріями населення. У процесі планування терапевтичного міського простору враховуються різноманітні потреби потенційних відвідувачів з метою забезпечення його інклюзивності. Проєктування терапевтичних ландшафтів передбачає не тільки врахування вимог до функціональних та технічних характеристик, а й забезпечення емоційної складової простору. Дизайнери у процесі своєї діяльності обирають саме ті засоби, що сприяють створенню такого образу середовища, що запам’ятовується на основі емоцій та переживань людини, сприяє покращенню її психоемоційного стану. Дедалі популярнішим є використання сенсорних характеристик рослин та матеріалів. Так, ідея сенсорних садів сьогодні забезпечує цінний ресурс для різноманітного спектру застосувань та створює широке поле діяльності для дизайнерів. Найпоширенішим підходом до культивування сенсорного саду є створення на його території значної кількості зон, різноманітних за тематикою та спрямованих на конкретні органи чуття. У дослідженні висвітлено й екологічну складову терапевтичних ландшафтів, що є особливо актуальним на сучасному етапі розвитку міського середовища. Адже надзвичайно важливим є пошук та запровадження нових проєктних рішень при створенні зелених зон з урахуванням сучасних вимог до якості міського середовища, що є важливим елементом його сталого розвитку.

ІНТЕРАКТИВНІ ПРАКТИКИ В ДИЗАЙНІ АРТІНСТАЛЯЦІЙ: СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕМИ, ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

2025-02-06T15:33:36+02:00

В статті надано аналіз визначення науковцями технологічних та художньо-образних характеристик в дизайні артінсталяцій. Головний акцент зроблено на систематизацію ознак інтерактивних артоб’єктів, що завдяки цифровим технологіям в значній мірі мають можливість покращити естетичний вигляд публічного простору й активізувати візуально-комунікаційні взаємозв’язки з глядачем. Стрімкий розвиток дизайну інтерактивних інсталяцій свідчить про прискорення процесів соціалізації громадян Китаю, дозволяє запропонувати авторські концепції, що враховують виховні, видовищні та розважальні функції. Все зазначене вище уможливлює отримання наступних результатів: розвиток позитивних змін у ставленні людей до навколишнього середовища; свідоме ставлення самої людини до нього; створює можливості для втілення авторських концепцій, які розкривають нагальні проблеми сьогодення. Аналіз наукових публікацій, огляд візуальних та фотоматеріалів свідчить про необхідність їх систематизації та виявлення базових аспектів, що є підтвердженими у практичній творчій діяльності дослідників. Втім, майже непоміченими залишаються: аналіз художньо-образних характеристик; систематизація принципів та перспективних тенденцій у вирішенні дизайну інтерактивних інсталяцій. Не менш важливим є й вибір місця розташування таких інтерактивних інсталяцій, які одразу стають домінантними у міському середовищі КНР й, демонструючи різноманітність прийомів їх створення, дозволяють впливати не тільки на місцеве населення з метою забезпечення підвищення рівня свідомості перехожих, а й покращити психоемоційний настрій туристів Китаю. Такий транскультурний підхід сприяє підвищенню рівня якості публічного простору будь-якого міста КНР. Однак, як свідчить матеріал дослідження, на сьогоднішній день майже відсутній аналіз вибору місця локації для розташування дизайнерських об’єктів та визначення тенденцій для їх впровадження. Отже, систематизація наукових досліджень за означеною темою дозволила виявити основні напрямки розвитку інтерактивних інсталяцій та тенденції їх формування відносно бачення дизайнерами актуальних проблем сьогодення.

ОБРАЗНІ МОДЕЛІ «САДУ ЯК РАЮ ЗЕМНОГО» В ДИНАСТИЧНОМУ ЖИВОПИСІ КИТАЮ

2025-02-06T15:37:13+02:00

Дана стаття присвячена виявленню особливостей візуальної репрезентації ідеї «саду як раю земного» в живописі династичного Китаю. З’ясовано, що розбудова саду за принципом «одне озеро – три гори», що втілював релігійний і міфічний сенс, пов’язаний з даоською ідеєю безсмертя, вела свій відлік від часів династії Цінь (III ст. до н.е.) й стала яскравим зразком будівництва імператорських садів для правителів за всіх часів. Протягом багатьох століть іконографія «садів Безсмертних» розвивалась в китайському живописі. У статті розглянуто пейзажні твори Лі Сисуня (李思训, 651-716), Цю Іна (仇英, 1494-1552), Юань Цзяня (袁江 1671-1746). У зв’язку з бажанням відтворити імператорський сад як особливе казкове місце, пейзажі з садовою тематикою не відображали реальне середовище, а втілювали здебільшого ідеалізований, нерідко фантастичний образ. Тема раю знайшла свою реалізацію і в іншому типі саду – саду літераторів. Сад літераторів так само знаходиться поза межами звичайного світу, але тепер сад не призначений для зустрічі людини з Безсмертними, а є «притулку внутрішньої сили», духовного вдосконалення (Гу Кайчжи (顧愷之), Лі Гунлінь (李公麟), Цю Ін (仇英)). Його поширена в живописному мистецтві іконографія включає такі сюжетні мотиви як «літературні вечори», «зібрання в саду персиків та слив», «зібрання в павільйоні орхідей», «ставок з лотосами», «посадка хризантем». Символіка образу раю присутня в поширеній іконографічній моделі з зображенням «хатини з солом’яним дахом». Ця тема розкрита в творах художника династії Мін Тан Іня (唐寅, 1470-1523). Усамітнення як «втеча від світу» до власного ідеального «раю» є однією із важливих тем традиційного китайського живопису.

ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ПОРЦЕЛЯНА ХVІІІ–ХІХ СТ. В КОЛЕКЦІЇ МИКОЛАЇВСЬКОГО ОБЛАСНОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ ІМ. В.В. ВЕРЕЩАГІНА

2025-02-06T15:40:13+02:00

Дослідження широкого діапазону питань у царині художньої порцеляни в сучасному мистецтвознавстві засвідчує, що для вирішення аналітичних завдань, незмінно важливим залишається вивчення творів окремих колекцій з наступним визначенням географії виробництв, часу виготовлення, стилістики оздоблень, особливостей форм, матеріалів, технік виготовлення і декорування. Збір кількісних даних водночас формує базу для подальших досліджень і дає можливість формувати електронні системи-класифікатори даних, що принципово розширює можливості науково-дослідних узагальнень різних аспектів мистецтва порцеляни й атрибуції виробів. Метою статті є аналіз виробів порцеляни західноєвропейських мануфактур і фабрик, що діяли у ХVІІІ–ХІХ ст., здійснений на основі цифрового каталогу Миколаївського обласного музею ім. В.В. Верещагіна у контексті культурно-історичних і стилістичних порівнянь. Розглянуті вироби художньої порцеляни з колекції згаданого музею дозволяють простежити низку важливих моментів, серед яких: стильовий топос західноєвропейського посуду і дрібної пластики, які різними культурно-історичними шляхами проникали у повсякдення різних суспільних верств України. Встановлено, що завдяки міжмузейним зв’язкам і приватним контактам, було сформовано колекцію художньої порцеляни провідних виробництв країн Західної Європи, виготовлену у ХVІІІ – ХІХ ст. Порівняльний аналіз низки зразків довів, що вони мають аналоги творів в інших музейних колекціях України або є частиною одного сервізу. Ці факти засвідчують, що подальший пошук фактів дозволить виявити нові важливі сторінки в історії західноєвропейської і вітчизняного музейництва.

ПРИВАТНІ ЗБІРКИ ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА, ЩО ЛЯГЛИ В ОСНОВУ КОЛЕКЦІЙ МУЗЕЇВ

2025-02-06T15:45:14+02:00

Метою цього дослідження є презентація колекцій декоративного мистецтва Європи родин Терещенків, Ханенків, Оскара Гансена та Василя Щавинського. Смаки та ретельний обізнаний вибір творів цих збирачів лишили вклад у створення майбутніх музеїв. Дослідження також прагне розкрити, яким чином їхня спадщина сприяла формуванню культурних центрів в Україні, таких як Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Національний музей Київська картинна галерея, та інші музеї, які стали важливими осередками дослідження світового мистецтва. Результати. Завдяки цьому дослідженню ми маємо ретроспективу подій, що сталися у 1920-х роках з приватними колекціями творів мистецтва. Кожна з цих збірок була багата на твори різних країн. Проаналізувавши спадки аматорів мистецтва ми бачимо, що завдяки освіченості і різнобічно розвинутому смаку жоден з них не обійшов увагою твори декоративного мистецтва Європи. Якість колекцій доводить високий рівень мистецтвознавчої підготовки колекціонерів початку ХХ століття. Більш за те в цій роботі представлено додаткові риси відданості місту Києву згаданих представників інтелігенції. Без виключень кожен з них за життя чи за останнім побажанням подарував свої ретельно зібрані колекції жителям Києва. Висновки: родини Терещенків та подружжя Ханенків, а також колекціонери Оскар Гансен і Василь Щавинський, відіграли ключову роль у формуванні культурних інституцій в Україні. Їхні зібрання стали основою для створення музеїв, таких як Національний музей Київська картинна галерея та Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Кожен з цих колекціонерів за власним бажанням подарував свої скарби місту Києву. Діяльність цих колекціонерів не обмежувалась лише збиранням мистецтва. Вони активно підтримували художні виставки, брали участь у культурних заходах і сприяли розвитку нових напрямів в українському мистецтві. Їхні колекції містили як твори українських митців, так і роботи художників з Європи, що сприяло інтеграції української культурної спадщини у світову культуру.

ІМЕРСИВНЕ ЗБЕРЕЖЕННЯ: ВИКОРИСТАННЯ ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ ДЛЯ ЗАХИСТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

2025-02-06T15:49:17+02:00

Віртуальна реальність є доволі мало використовуваною технологією, коли йдеться про збереження культурної спадщини. Це пов’язано з тим, що використання віртуальної реальності як інструменту важче виправдати порівняно з традиційними методами архівування, поширеність яких, однак, є надзвичайно корисною у випадках, коли йдеться про створення цифрового архіву. Імерсивний формат може слугувати ще одним способом, за допомогою якого ми можемо захистити і зберегти нашу спільну культуру чи історію у багатьох її проявах, починаючи від одягу, архітектури, творів декоративного та образотворчого мистецтва і до ландшафтів. Це надзвичайно корисно, оскільки дає нам можливість популяризувати свої культурні досягнення і розповісти про них світові у спосіб, який є другим найкращим після безпосереднього відвідування музеїв і галерей. Це також вимагає абсолютно нових методів дослідження, категоризації та презентації, але це справедливо для будь-яких нових технологій, а крім того, опосередковано приносить користь і суміжним галузям знань. Наприклад, для демонстрації архітектурних комплексів їх необхідно відсканувати, змоделювати в цифровому форматі та надати їм відповідну текстуру, що надасть нам не лише 3D-модель для VR-середовища, але й модель, придатну для неінвазивних досліджень. У випадку, якщо будівля перестане існувати, ми матимемо достатньо даних, щоб відновити її до оригінального стану, якщо буде вирішено, що це є оптимальним варіантом дій. За допомогою віртуальної реальності можна повернути до життя саму історію через відтворення реальних подій у їхньому оточенні, що може бути використано для зацікавлення людей у минулому їхньої країни та опосередкованого збереження його для наступних поколінь у майже такий самий спосіб, як це робилося раніше. Оскільки сам процес потребує подальшого дослідження і, як очікується, буде максимально адаптованим до кожного конкретного випадку, ми залишимо його обговорення поза увагою цієї статті. Натомість ми розглянемо сучасні, здебільшого вільнодоступні, проекти, які успішно виконали це завдання і можуть бути використані як приклади для майбутньої роботи в цьому напрямку.

ІКОНОГРАФІЧНІ ПРОГРАМИ МОНУМЕНТАЛЬНИХ РОЗПИСІВ О.Я. СОКОЛА У ХРАМАХ ХАРКІВЩИНИ ТА ПОЛТАВЩИНИ

2025-02-06T15:52:23+02:00

У статті проаналізовані іконографічні програми монументальних розписів О. Я. Сокола, які збереглися у храмах Харкова та Полтави: церква св. Сампсонія Прочанолюбця в Полтаві (1909) та церква Трьох Святителів (Гольдбергівська) у Харкові (1915). Ці храми були побудовані із різною метою та мали різну функцію. Так Сампсоніївська церква була побудована як меморіальний храм-пам’ятник на місці Полтавської битви (так званої Шведської могили), храм Трьох Святителів планувався як подвір’я Спасо-Преображенського Курязького (Старо-Харківського) монастиря (але після закінчення будівництва використовувався як парафіяльний храм). Відповідно до функції храмів, О. Сокіл розробив для кожного з них оригінальну іконографічну програму. Так у храмі Трьох Святителів була втілена програма патронального типу (характерна для розписів саме монастирських церков), де особлива увага була приділена персональним зображенням святих, які диференційовані за типом служіння. В Сампсоніївській церкви була втілена іконографічна програма сотеріологічного типу, де головним лейтмотивом стала тема Воскресіння, жертовності, захисту тощо. Під час дослідження церковних пам’яток Полтавщини був виявлений ще один комплекс монументальних розписів, який за припущенням авторів статті міг бути дотичним до творчої спадщини О. Я. Сокола (в співавторстві із О. Мурашко). Це розписи Богоявленської церкви в с. Обознівка Глобинського району Полтавської області (1901). Розписи Обознівської церкви презентує третій тип іконографічної програми – копійно-компелятивний (використані композиції розписів Володимирського собору у Києві), який вдало використаний для живописної декорації сільського парафіяльного храму. Автори розписів Обознівської церкви вільно опрацювали зразки, прилаштовуючи відомі композиції до інтер’єру храму, який був побудований в іншому архітектурному стилі. У всіх трьох церквах відчутне захоплення автором розписів мистецтвом ранньохристиянського періоду.

ПОШУК НОВОЇ ПЛАСТИЧНОЇ МОВИ СУЧАСНОЇ СКУЛЬПТУРИ КИТАЮ У КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЇ МАТЕРІАЛІВ ТА ТЕХНІК

2025-02-06T15:56:35+02:00

Стаття присвячена дослідження використання нових матеріалів та технік у сучасній скульптурі Китаю. Автори підкреслюють, що за останні десятиліття китайська скульптура залучила до свого художнього апарату чимало експериментальних матеріалів, які до цього часу не вважалися можливими для використання у пластичних художніх висловлюваннях. Питання сумісності матеріалів та технік знайшло своє відображення і у розвитку художньої мови та еволюції образності скульптури. Усе зазначене, на думку авторів, актуалізує винесену у заголовок проблематику. На прикладі творчості Суй Цзяньго, Джу Міня, Сюй Біна, Цай Гоцяна та Гу Венда показані основні тенденції «змішаних технік», визначено та охарактеризовано їх вплив на загальний розвиток сучасної скульптури Китаю. Авторами зроблено висновки, що завдяки актуалізації нових матеріалів та технік упродовж кінця ХХ – початку ХХІ ст. проявила себе трансформація образної суті скульптурних творів. Впровадження у композиційно-пластичний мову потенціалу «нескульптурних» матеріалів (пластмас, полімерів, реді-мейду тощо) збагатило естетику творів, додавши до їхньої внутрішньої образної суті актуальні виражальні засоби. Важливим аспектом у розвитку сучасної китайської скульптури є взаємодія класичних та новітніх підходів, де новий репертуар матеріалів стає важливим експериментальним простором. Авторами підкреслено, що на початку ХХI ст. ця тенденція набула масштабу повноцінного напрямку пошуку актуальної художньої мови. У багатьох сучасних творах класична пластична основа виконує роль своєрідного художнього фундаменту – засадничого ґрунту, від якої скульптори починають творчі пошуки нового змісту (пошуку художньо-образних, композиційно-пластичних, образно-символічних рішень). Вкрай важливу роль у цьому процесі відіграють нові матеріали, що поступово змінює традиційні підходи до формоутворення та пластичності скульптури, а також активує нові художні тренди.

ТВОРЧІСТЬ ХУДОЖНИКА БАРАНІВСЬКОГО І КОРОСТЕНСЬКОГО ЗАВОДІВ ВАРТАНА НАРІКЯНА ЗА АРХІВНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

2025-02-06T16:01:04+02:00

Мета статті – розкрити віхи життя і етапи творчої діяльності видатного художника українського фарфору Вартана Міхрановича Нарікяна, зважаючи на його плідну діяльність 1930-х – 1960-х рр., відому за матеріалами колекцій музеїв та асортиментних кабінетів Баранівського фарфорового заводу та Коростенського фарфорового заводу, а також даними Художніх рад ВІАлегпрому та архівними матеріалами Києва. Основна ідея дослідження зводиться до унікального творчого почерку майстра, що вирізнявся високою культурою виконання і специфічною «ювелірною» філігранністю та досконалістю викінчених ідей і їх втілення. Інструментарій дослідження спиратиметься на сукупність принципів, підходів і методів. Зокрема, ґрунту- ватиметься на принципі наукової достовірності та хронологічному принципі, мистецтвознавчому, дизайнерському та виробничому підходах; базуватиметься на онтологічному, герменевтичному, аксіологічному, історико-генетичному, історико-порівняльному, культуротворчому, соціо-культурному, методах регіоналіки, мікроісторії, методах типологізації, формально-стилістичному та методі мистецтвознавчого аналізу. Серед значущих завдань дослідження виокремлюється необхідність окреслити сутність творчого методу В. Нарікяна в галузі вітчизняного промислового мистецтва, потреба у визначенні кола відомих робіт означеного автора та повноцінного введення його імені до переліку імен найкращих фахівців українського фарфору-фаянсу ХХ століття, ім’я якого асоціюється із кращими взірцями унікальних авторських творів, деякі з яких йшли у серійне та масове виробництво у другій третині ХХ століття. Наведено дані щодо доробку майстра на двох ключових стилетворчих підприємствах галузі тонкої кераміки України у часи стрімкого розвитку мистецьких технологій 1930-х – 1960-х рр. Унаочнено найбільш цінні, знакові роботи автора. Розкрито позаідеологічний характер його діяльності, що вплинуло на відсутність державних нагород і відзнак, не зважаючи на «аристократизм» його творів і певну доконаність кожного проєкту оформлення сервізу, в котрих відчувалася рука вправного майстра із присмаком знання найдорожчих світових технік оформлення фарфору.

СИНТЕЗ НАЦІОНАЛЬНОГО ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДИЗАЙНУ У «ПРОЕКТІ ПАППА ДЕ ЯНОШІ» ПОЛЬОВОГО ОДНОСТРОЮ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ

2025-02-06T16:05:29+02:00

Тема формування військової уніформи в кожній країні викликає інтерес, як у сфері декоративно-прикладного мистецтва, в контексті моделювання одягу, так і в історичному ключі з необхідністю аналізу трансформації напрацювань та надбань минулого в сьогодення. Україна зараз переживає період національного відродження, коли значна частина українців замислюється над своїм історичним походженням, хоче відчувати зв’язок поколінь у своїй боротьбі за незалежність, свою Батьківщину та культуру. Питання історичної спадщини в одностроях є актуальним для України та її Збройних Сил у зв’язку з докорінною реформацією та переходом у новий якісний стан, де в уніформі нової армії незалежної держави втілюються не лише функціональні вимоги сучасного бою, а й національні уніформістські традиції. Одним із численних варіантів українського однострою періоду національних змагань є проект представлений на затвердження НКДА (Начальній Команді Галицької Армії) у березні 1919 р. начальником штабу 2 корпусу підполковником Паппа де Яноші, який історики і назвали його ім’ям. Хоча цей проект і не був реалізований, він заслуговує на увагу як зразок творчого синтезу європейського військового костюма з елементами української національної колористики та символіки. Синтез українських історичних надбань в галузі проектування одностроїв з традиціями дизайну військового вбрання країн НАТО спостерігається і в сучасній польовій, а особливо у парадній уніформах українського війська. Мета статті – дослідити у художньо-історичному контексті проект даного однострою, який ще ніколи не був опублікований у наукових фахових виданнях, та проаналізувати його місце та роль у створенні нової уніформи ЗС України.