@article{Кургаєва_2022, title={СЕМАНТИКА САКРАЛЬНОСТІ ОБРАЗУ ВЕЛИКОЇ БОГИНІ В МИСТЕЦТВІ ПЕРВІСНОСТІ}, url={http://uad-jrnl.nau.in.ua/index.php/uad/article/view/12}, DOI={10.32782/uad.2021.2.3}, abstractNote={<p>Міждисциплінарне дослідження присвячене студіюванню семантики образності культу жіночого божества в мистецтві первісності. На основі вивчення археологічних, історичних, культурологічних джерельних матеріалів розкрито передумови виникнення культу Великої Богині, до яких належать основи суспільної організації людей у тісному взаємозв’язку з природним середовищем і формування свідомості, яка постає основою зародження уявлень про побудову світу та міфології. Аналіз іконографії малої пластики жіночої фігури дав змогу виявити, що походження та поширення культу супроводжується виникненням «жіночого божества» в доісторичній і ранній історичній Анатолії. Низка досліджених іконографій анатолійських жіночих фігур, починаючи з донеоліту й до середини неоліту, свідчить про наявність культу Великої Богині. Звідти еволюційним шляхом відбулося проникнення культу Великої Богині з території Малої Азії до Греції та Риму, Месопотамії, Єгипту, Центральної Азії та поклоніння їй в усьому Стародавньому світі. Культ Великої Богині був спільною ознакою для матріархальних суспільств. Богиня проявляє себе як символ земного й космічного джерела Всесвіту. Архетипічний образ Великої Богині-Матері виражений у ритуалах, обрядах, мистецтві, міфології. Архетип матері живе в уяві кожної людини і є символом захисту, родючості та відродження. Водночас люди здавна усвідомлювали важливе значення води для забезпечення стабільного життя суспільства, тому річки ототожнювали із жіночим началом, а в Індії їх називали матерями. Природною здатністю жінки є напувати немовля материнським молоком, і в семантичному значенні цей образ постає як джерело життя. У природних умовах вода живить все живе і тому постає як джерело життя для всього сущого на землі. Асоціативне зіставлення цих двох природних образів призвело до синергії семантики водної стихії із міфологією материнського божества. Вибір дослідницьких стратегій вивчення культурних форм і мистецьких процесів, пов’язаних із семантикою образу Великої Богині, її значенням у міфології давніх цивілізацій періоду патріархальних божеств дав змогу з’ясувати, що в іконографії грецького Зевса, римського Юпітера, єгипетських богів Хапі, Нілу та в словесній формі в іудейського бога Ель-Шаддай, який пізніше прийняв форму Єгови, є риси жіночої іпостасі Богині Матері. Інерційно функція материнства залишалася в образі чоловічого бога ще тривалий час.</p>}, number={2}, journal={Український мистецтвознавчий дискурс}, author={Кургаєва, Стелла-Катерина Володимирівна}, year={2022}, month={Січ}, pages={27–42} }