НАРОДНЕ ВБРАННЯ В ОБРАЗОТВОРЧОСТІ БУКОВИНИ ХХ–ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті проаналізовано різні варіанти використання національного костюму для створення образу – від прагнення передати декоративну виразність і навіть екзотичність вбрання персонажів картини до намагання за його допомогою означити внутрішню сутність портретованого, окреслити історичне тло, важливість змальованої події для певного етносу або перетворити народний стрій чи окремі впізнавані елементи його на символ, продемонструвавши таким чином власну позицію мистця. Зовнішньо-ефектний підхід до зображення народного вбрання, з дотриманням етнографічних особливостей останнього, був більш характерним для творів європейських та місцевих художників другої половини ХІХ ст. (Ю. Зубер, Е. Бучевський, А. Кохановська). Попри наявність у ХХ ст. значного числа мистців, для яких народне вбрання є важливою ознакою національної ідентичності, не менша кількість авторів використовує його саме як позначку регіону, декоративний мотив, що надає твору більшої мальовничості. Подібне нерідко зустрічається не тільки у живописних роботах, а й у плакатах, ілюстраціях, зокрема, радянського періоду. У художників кінця ХХ – перших десятиліть ХХІ ст. народний костюм часом перетворюється на знакову й промовисту частину портрету, композиції або навіть натюрморту, допомагаючи авторові надати роботі особливого змістового й емоційного забарвлення (Я. Заяць, І. Салевич, О. Криворучко). Національне вбрання як підкреслення самоідентифікації і художника, і його моделі, набуває особливої популярності на теренах Буковини (і в Україні загалом) в той час, коли виникає загроза нівелювання, а то й знищення унікальності нації. Тож подібні прояви спостерігалися як у період після 1940 р., так і під час подій кінця ХХ – першої чверті ХХІ ст.