«ТІНЬОВИЙ» СЛІД НЕЙРОМИСТЕЦТВА: ВІД САКРАЛЬНОЇ МОНОДІЇ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО МАЛЯРСТВА

Автор(и)

  • Віктор Васильович Карпов
  • Наталія Ігорівна Сиротинська

DOI:

https://doi.org/10.32782/uad.2022.2.2

Ключові слова:

тінь, нейромистецтво, сакральна монодія, європейське малярство, платонівська Печера, Григорій Сковорода, архетип, Карл Ґустав Юнг.

Анотація

У статті зосереджено увагу на трансформації образу тіні в мистецтві різних часових періодів. Відзначаються різні форми її відображення залежно від площини функціонування образу. У текстах сакральної гимнографії виявляємо сприйняття тіні як узагальненого символу захисту, що виник на основі особливостей кліматичних умов проживання на Сході. Натомість її рухомість відобразилася в образах скороминущого життя та символу Старого Завіту, на зміну якому прийшло світло євангельського вчення. Таке трактування тіні продовжило застосовуватися і поглиблюватися в українській бароковій поезії і творчості Григорія Сковорди. Також розглядається трактування тіні як метафізичного символу, що проникає у міфологічне мислення Платона та аналітичну психологію Карла Ґустава Юнга. Символ тіней Платонівської печери у співставленні з архетипічною образністю Юнга спрямовує на глибші пласти мислення людини. Ірраціональність сприйняття світу в образі тіней на стіні чи занурення у темні пласти підсвідомості підкреслює вагомість дослідження людської психіки та процесів мислення. Завдяки появі новітнього наукового напрямку нейромистецтва, дослідження психічних процесів пов’язаних з художньою виразовістю набуває нових можливостей. Сталість та актуальність образу тіні впродовж тисячоліть зосереджує увагу на ключовій ролі людини, її психічної діяльності та творчих потенцій у створенні власної картини світу. В такий спосіб вибудовується цілісність сприйняття мистецтва різних стильових зрізів, а можливості нейронаук дозволять дослідити глибинні інспірації творчого мислення людини.

Посилання

Ортега-и-Гассет Х. Искусство в настоящем и прошлом / Х. Ортега-и-Гассет. Эстетика. Философия культуры. Москва, 1991. С. 29–309.

Платон. Держава / пер. Д. Коваль. Книга VII. Київ : Основи, 2000. 355 с.

Сапфо / пер. А. Содомора. Львів, 2012. С. 47.

Сиротинська Н., Карпов В. Neuroart: мистецтво пізнання людини. Київ : НАКKКІМ, 2019. 80 с.

Сковорода Г. Діалог, или разглагол о древнем мірѣ. URL: http://litopys.org.ua/skovoroda/skov113.htm

Требник. 1719.

Усманова А. Умберто Эко: парадоксы интерпретации. Минск, 2000. С. 50.

Шеллинг Ф. Философия искусства. Москва : Мысль, 1966. С. 237.

Юнг К. Архетипи і колективне несвідоме. 2018. С. 608.

Яковина О. Метафізика в поезії. Україна XVII століття. Львів, 2010. С. 103.

Karpov V., Syrotynska N. Neuroаrt in the context of creativitу. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва: наук. журнал. Київ : Міленіум, 2018. № 1. С. 21–36.

Karpov V., Syrotynska N. Homo parvus mundus est: imagination as a tool of knowledge and formation of the world. Вісник НАКККіМ. 2019. № 1. C. 42–46.

Soloviov O. Neuronal networks responsible for Genetic and Acquired (Ontogenetic) memory: probable fundamental differences. Neurophysiology. New-York, 2015. Vol. 47. P. 419–431.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-09-21

Як цитувати

Карпов, В. В., & Сиротинська, Н. І. (2022). «ТІНЬОВИЙ» СЛІД НЕЙРОМИСТЕЦТВА: ВІД САКРАЛЬНОЇ МОНОДІЇ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО МАЛЯРСТВА. Український мистецтвознавчий дискурс, (2), 14–19. https://doi.org/10.32782/uad.2022.2.2

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають