ПАРАДОКС УЧЕНЬ-ВЧИТЕЛЬ ОСВІТНЬОГО ДИСТАНЦІЙНОГО МИСТЕЦЬКОГО ПРОЦЕСУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2022.spec.1Ключові слова:
самоорганізація, цифровізація, віртуальна освіта, свідомість, мислення, людина-учень, позаекранне задзеркалля, тіло, інструментарій, мистецька освіта, методологія, життєвий простір, віртуальна реальність, цифрова пліснява.Анотація
Метою статті є дослідження новітньої людської освітньої еволюція, з її парадоксом – що таке учень- вчитель? Чи є це просто біологічна істота, фізично обмежена шкірою та інтелектуально обмежена вмістом черепа? Досліджуючи тему автор прагнув враховувати особливості ментального стану сучасного молодого покоління, яке знаходиться у тотальній залежності від цифрових технологій. Наголосом є несподіваність очікування зустрічі людини(вчителя) та машини (учня) у точці отримання мистецьких знань. Метод полягає в трансцендентуванні сутності учня у сферу зв’язків з вчителями. Вивчення ролі тіла як інструмента досягнення навчальної цілі. Співставлення інструментарію живої людини-вчителя, котра знаходиться перед екраном монітора і екранного зображення учня, котрий позбавлений природнього інструментарію(слух, зір, дотик тощо). Знаходження еквіваленту передачі віртуальних мистецьких знань по той бік екрану, де приймачем є цифрове зображення учня. Винахід нового шляху повернення органічного інструментарію людського тіла та його компонентів. Що саме породить перехід і тривале перебування людської свідомості там, де немає мови людського тіла, котре ідентифікує наш стан у життєвому просторі мистецькому та освітньому? Підсумковий результат можливого синтезу первинного джерела людського інструментарію та інструментарію екранного образу віртуального учня є вражаючим. Чого очікувати якщо ми опинимось перед жахливим лицем машини-робота, яка диктуватиму власні алгоритми отримання віртуальних знань? Визначення якості людини, як суб’єкт отримання віртуальних нових знань в період дистанційного навчання.
Посилання
Берджер Д. Блокнот Бенто: як зароджується імпульс щось намалювати? Москва : Ad Marginem, 2012. 168 с.
Берджер Д. Фотографія та її призначення. Москва : Ad Marginem, 2014. 220 с.
Крістева Ю. Жест: практика чи комунікація? // Крістєва Ю. Вибрані праці: Руйнування поетики. Москва : РОССПЕН, 2004. С. 114–135.
Круткін В. Л. Матеріальність соціокультурного життя в антропології Андре Леруа-Гурана. Журнал соціології та соціальної антропології. 2015. Т. 18. № 4(81). С. 187–199.
Ортега-і-Гассет X. «Дегуманізація мистецтва» та інші роботи / Пров. з ісп. Москва : Райдуга, 1991. 638 с.
Парщіков А. М. Знімаю не я, знімає камеру. Б. д. <http://parshchikov.ru/nulevaya-stepen-morali/snimayune- ya-snimaet-kamera>
Damisch H. Five Notes for Phenomenology of Photographic Image. October. 1978, Summer. Vol. 5. P. 70–72.
Ingold T. Tools for the Hand, Language for the Face : An Appreciation of Leroi-Gourhan’s Gesture and Speech. Studies in History and Philosophy of Biological and Biomedical Sciences. 1999. Vol. 30. No. 4. P. 411–453.
Laruelle F. The Concept of Nonphotography. New York : Sequence, 2011. 303 p.
Manovich L. Image Future. 2006. http://manovich.net/content/04-projects/048-image-future/45_ article_2006.pdf
McLuhan M., McLuhan E. Laws of Media : The New Science. Toronto ; Buffalo ; L. : University of Toronto Press, 1988. 252 p.
Miller D. Material Culture and Mass Consumption. Oxford : Blackwell, 1987. 240 p.
Miller D. Artefacts and Meaning of Things // Ingold T. (ed.). Companion Encyclopedia of Anthropology. L. ; New York : Routledge, 1994. P. 396–420.
