«БІЛА КАЗКА» УКРАЇНСЬКОГО СКУЛЬПТОРА ТА ФАРФОРИСТА ВЛАДИСЛАВА ЩЕРБИНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2022.5.9Ключові слова:
художній фарфор, глина, дрібна пластика, скульптура, бісквіт, Баранівський порцеляновий завод, Городницький порцеляновий завод, Київський експериментальний кераміко-художній завод.Анотація
Стаття має на меті висвітлення основних компонентів творчої манери українського скульптора та фарфориста Владислава Щербини. Висвітлено основні етапи мистецької діяльності художника, від ранніх років роботи на порцелянових заводах (Городницький, Баранівський, Київський) до пізніх років творчої діяльності після уходу з Київcького виробництва). Подано стислу харакеристику стану порцелянової галузі в радянський період, коли скульптор починав свій творчий шлях (з 1950 р., що став для художника етапним), акцентовані кризовий етап та занепад сфери, зникнення головних порцелянових заводів країни, що стало причиною вимушеної зміни вектору діяльності митця. Акцентовано фактори, що впливали на обрання головних векторів творчої активності. Підкреслені відмітні особливості творчості раннього та зрілого періодів, коли, художник займався переважно фарфором, відмічені причини відмови від головного матеріалу його життя, прослідковано еволюцію почерку при переході до праці з іншими матеріалами. Охарактеризовані провідні етапи «фарфорового періоду» В. Щербини, висвітлені найзначніші групи робіт, об’єднані тематично. Підкреслено наскрізний характер домінуючих сюжетних ліній митця, що знаходили відображення і в скульптурі, і в сувенірній продукції, в посуді, в декоративній пластиці, фарфорі. Констатовано фарфор, шамот, глину, бісквіт як домінуючі матеріали художника. Відмічено монохромність переважної кількості робіт майстра, фактор переваги білого кольору в його фарфорі, бісквіті (особливо зрілого, пізнього періодів). Зазначено стильоутворюючі методи індивідуальної манери художника. Підкреслено наявність як робіт масового виробництва, так і тих творів, які майже не тиражувалися, що становлять особливу цінність для сучасних колекціонерів. Висвітлено знакові роботи різних періодів, розглянуто приклади творів різних тематичних категорій.
Посилання
Білоус Л. В.І. Щербина. Виставка робіт. 2006. URL: https://mundm.kiev.ua/EXHIBIT/SZCHERBINA. SHTML
Велигоцкая Н. Фарфоровая гамма. Заметки с Республиканской выставки народного декоративного искусства. Культура и жизнь. 1967. 10 декабря.
Вертіль О. У Сумах відкрилася унікальна виставка Владислава Щербини. Урядовий кур’єр. 25 жовтня 2017. URL: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/u-sumah-vidkrilasya-unikalna-vistavka-vladislava-s/
Долинський Л. Український художній фарфор. Київ: Видавництво Академії наук УРСР, 1963. 138 с.
Дуденко С., Никифоренко И., Дуденко Т. Украинский художественный фарфор советского периода. Харьков: Золотые страницы, 2008. 198 с.
Карпинская-Романюк Л. Полонский завод художественной керамики. Харьков: Тов. «Агентство Рекламит», 2013. 408 с.
Карпинская-Романюк Л. Музыка творчества. 2017. Вып.1. С. 18–30.
Корусь Е. Авторский фарфор Владислава Щербины. Среди коллекционеров. 2011. № 2(3). С. 42–53.
Корусь Е. Владислав Щербина. Фарфор и керамика. Киев: «АРТ КНИГА», 2016. 376 с.
Корусь Е. Владислав Щербина. URL: https://who-is-who.ua/main/page/nlu6/177/664
Корусь Е. Фарфоровая пластика Владислава Щербины. Антиквар. 2011. № 5. URL: https://antikvar.ua/ farfor-vladislava-shherbinu/ 12. Макаренко П. Полонне. Львів: Каменяр, 1976. 32 с.
Нечипоренко Т. Владислав Щербина. Мелодія моєї душі. Порцеляна. 2017. Вип. 1. С. 14–18.
Художній фарфор в Україні: скульптор Владислав Щербина. URL: https://www.youtube.com/ watch?v=3qbQR2QDA_s
Школьна О. Київський фарфор ХХ століття. Київ : День Печати, 2011. 400 с.
Школьна О. Фарфор-фаянс України ХХ століття: інфраструктура галузі, промислова та економічна політика, організаційно-творчі процеси [у 2 кн.]. Київ : Інтертехнологія, 2011. Кн. 1. 400 с.
Щербина Владислав Іванович. Шевченківська енциклопедія. У 6 т. Т. 6. Київ: Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. С. 1016–1017.
Ювіляри України. Події та особистості XXI століття. Київ: Інститут біографічних досліджень, 2013. Вип. 7. С. 278–279.