«ГРАМАТИКА МУЗИКАЛЬНА» МИКОЛИ ДИЛЕЦЬКОГО В КОНТЕКСТІ ПРОСВІТНИЦЬКИХ ТЕНДЕНЦІЙ XVII СТОЛІТТЯ

Автор(и)

  • Наталія Ігорівна Сиротинська

DOI:

https://doi.org/10.32782/uad.2021.1.4

Ключові слова:

Микола Дилецький, «Граматика музикальна», партесний спів, просвітництво, Віленська академія

Анотація

Західноєвропейська цивілізація XVII століття відзначається активним започаткуванням просвітницьких проектів, що на тлі чисельних релігійних конфліктів сприяло порозумінню і встановленню нової системи міжнародних відносин. Зокрема, завдяки підписанню у 1648 р. Вестфальського договору, римо-католицьке християнство і протестантські церкви були зрівняні в правах. В цей же період в Україні розпочинається національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, а в Московському князівстві за ініціативи патріарха Нікона активізується літургійне реформування православного обряду. Всі ці зміни мали релігійний контекст і опиралися на важливі соціокультурні та освітні реформи – засновуються друкарні, де друкується духовна полемічна література та церковні книги, організовуються музичні капели, відкриваються школи тощо. В Україні, зокрема, поширюється партесне багатоголосся і встановлюється повсюдна початкова музична освіта, що сприяло підвищенню рівня музичної освіченості українців. В цей час талановиті українці навчаються в Києво-Могилянці або Віленській академії, що славилася високим рівнем освіти. Відтак саме з Вільна розпочинається діяльність українського композитора і теоретика, автора першого національного музично-теоретичного трактату «Граматики музикальної» – Миколи Дилецького. Він став одним із чесельної когорти освічених українців – богословів, філософів, письменників і музикантів, чиї зусилля спрямовувалися на реформування літургійного обряду Московського князівства. Для цього й була написана ним ще у Вільні «Граматика музикальна» ˗ наслідок свідомої педагогічної праці, спрямованої на поширення багатоголосого співу на Схід ˗ через Смоленськ до Москви і Петербургу. Відтак діяльність М. Дилецького за межами України вповні відповідала тогочасним просвітницьким тенденціям, проте і дотепер в російських наукових колах присвоюється ім’я нашого талановитого земляка. Тож пріоритетним завданням української музикознавчої думки і надалі залишається висвітлення діяльності і популяризація композиторської творчості Миколи Дилецького, що активно працював в руслі європейських просвітницьких тендецій XVII століття.

Посилання

Антонович М. Музичний brain-drain: український вплив на російську літургійну музику. Musica sacra. Львів, 1997. С. 216 (216-228)

Антонович М. Українські співаки на Московщині. Musica sacra. Зб. ст. з історії укр. церковної музики. Львів, 1997. (186-201)

Заболотная Н. Православное богослужебное пение Руси XVII века в условиях смены культурных парадигм. Науковий вісник НМАУкраїни імені П. Чайковського. Київ, 2017. Вип. 119. С. 170-181.

Запаско Я., Ісаєвич Я. Каталог стародруків (1574-1700). Пам’ятки книжкового мистецтва : каталог стародруків, виданих на Україні. Кн. 1: 1574-1700. Львів, 1981. 136 с.

Кузьмінський І. Музиканти на службі східноєвропейських правителів. Локальна історія. Львів, 2020. С. 4-7.

Партесна музика Перемиської єпархії. Рукописні уривки середини ХVІІ – початку ХVІІІ ст. / упоряд. В. Пилипович, Ю. Ясіновський; ідентиф. уривків, реконструкція партитури, передмова О. Шуміліної. Перемишль: Товариство «Український Народний Дім» 2015, 258 c.

Савчук І. Микола Дилецький «Граматика музикальна». Петербурзький список 1723 року: від часу відкриття до опублікування. Українське музикознавство. Київ, 2016. Вип. 42. С. 6–34.

Стріхар О. «Граматика музикальна» Миколи Ділецького та досягнення музично-теоретичної думки кінця XVII – першої половини XVІІІ століть. Мистецтвознавчі записки. Київ, 2011. Вип. 20. С. 79–87.

Тимошенко Л. Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.) : монографія. Дрогобич: Коло, 2020. 796 с.

Цалай-Якименко О. Київська школа музики XVII століття. Київ-Львів-Полтава, 2002. 488 c.

Цалай-Якименко О. Граматика музикальна. Микола Дилецький. Київ: Музична Україна, 1970 р.

Цалай-Якименко О., Зелінський О. Море непребранноє: новознайдений автограф Миколи Ділецького. Жовтень. Львів, 1966. № 7. С. 109–116.

Шевельов Ю. Москва, Маросєйка. https://parafia.org.ua/biblioteka/statti/moskva-marosejka/

Шевченко І. Україна між Сходом та Заходом. Київ, 2014. 290 с.

Шуміліна О. Перемиські партеси. Калофонія: Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Львів, 2016. Ч. 8. C. 127-136.

Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія і церковна монодія в українській рецепції ранньомодерного часу. Львів, 2011. 448 с.

Bercoff G. Rus, Europa, Ukraina, Ruthenia, Wielkie Ksiastwo Litewskie, Rzeczpospolita, Moskwa, Rosia, Europa Srodkowo-Wschodnia: o wielowarstwowosci I polifunkcionalizmie kulturowym. Contributi italiani al XIII congress internazionale degli slavisti. Pisa, 2003. P. 325-387.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-01-13

Як цитувати

Сиротинська, Н. І. (2022). «ГРАМАТИКА МУЗИКАЛЬНА» МИКОЛИ ДИЛЕЦЬКОГО В КОНТЕКСТІ ПРОСВІТНИЦЬКИХ ТЕНДЕНЦІЙ XVII СТОЛІТТЯ. Український мистецтвознавчий дискурс, (1), 39–45. https://doi.org/10.32782/uad.2021.1.4