ЗНАЧЕННЯ ПРИКРАС В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ: ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО ВОЄННИХ РЕАЛІЙ СЬОГОДЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2022.3.11Ключові слова:
прикраса, тотемізм, фетишизм, амулет, оберіг.Анотація
Метою розвідки є окреслення значення прикрас в українській культурі різних етапів розвитку людства. У статті зосереджено увагу на дослідженні семантики елементів оздоблення тіла та одягу людини, їх особливостей та функціональних відмінностей протягом століть. Закцентовано увагу на тому, що українські прикраси – це особливий і дуже давній вид декоративно-ужиткового мистецтва. В його образах, зручних утилітарних формах і динамічних мотивах орнаменту містяться символи природи, історичні мотиви, особливості побуту та світосприйняття українського народу. Первісними прикрасами були татуювання тіла та різноманітні амулети. Мистецтво прикрашання тіла було відоме вже у прадавні часи. З джерел людської історії бере свій початок історія прикрас. Потреба прикрашати тіло яскраво виражена у примітивних народів, навіть більше ніж потреба в одязі. З давніх-давен прикраси паралельно з естетичною функцією виконували інші важливі завдання. По-перше: були оберегом, амулетом, талісманом. По-друге: застібали, закріплювали одяг, взуття, пояс, прикрашали зачіску. Кожна епоха створювала власні прикраси не тільки з точки зору стилю, а й матеріалу, техніки та способу обробки. Мистецтво найдавніших часів вбирає у себе різні функції: обрядово-магічну, практично-пізнавальну, знаково-комунікативну. Особливості стародавньої культури полягають у синкретизмі, відсутності чіткої межі між художньою та життєво- практичною сферами людської діяльності. Синкретичність виражається і у відсутності чіткої жанрово- видової структури. У дослідженні зроблено спробу проаналізувати важливість прикрас у житті сучасних українців, простежити зміну пріоритетів українців у мирний та воєнний час.
Посилання
Сібрук А.В., Литвинська С.В., Добровольська Л.А., Оксамитна Л.Б. Історія дослідження прикрас у міфології та фольклорі. The Scientific Heritage, 2021. № 75. С. 3–5.
Словник символів / за ред. Потапенка О. І. Київ : Народознавство, 1997. 155 с.
Лановик М. Б., Лановик З. Б. Українська усна народна творчість : підручник. 2-ге видання, стер. Київ : Знання-Прес, 2003. 591 с. 4. Історія української культури у п’яти томах / за ред. Толочка П. П., Козака Д. Н., Орлова Р. С. Київ : Наукова думка, 2001. Т. 1. 1134 с.
Сто образів української міфології / під ред. Таланчук О. Київ : Орфей, 2002. 439 с.
Хвойка В. В. та його внесок у вітчизняну археологію (до 150-річчя від дня смерті) : тем. зб. наук. пр. / за ред. Ковтанюк Н. Г. Київ, 2000. 194 с.
Антонович Є. А. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів : Світ, 1993. 272 с.
Литвинська С.В., Кошетар У.П., Сібрук А.В. Реабілітаційний аспект соціальних комунікацій в умовах російсько-української війни (на прикладі центру реабілітації та адаптації учасників АТО та ООС «Ярміз»). Матеріали міжнародної науково-правтичної конференції «Трансформаційні процеси соціально-гуманітарної сфери сучасної України в умовах війни: виклики, проблеми та перспективи», Тернопіль, 2022. С. 71–73.
Філіпчук М., Онуфрійчук Г. Фауносимволіка народного мовлення: асоціативні паралелі. Хмельницький : Хмельницький національний університет, 2021. Вип. 21. С. 152–157.
