НОРМУВАННЯ ДИЗАЙНУ ВИРОБІВ ОФОРМЛЕННЯ ТА ОЗДОБЛЕННЯ ІНТЕР’ЄРУ

Анотація

Метою статті є аналіз нормативної бази з дизайн проектування виробів, що формують оздоблення інтер’єру. Визначено перелік виробів, їх загальні характеристики, виділені параметри, що можуть регламентуватися. Розглянуто особливості окремих елементів інтер’єру, наголошено про недоречність формального підходу в нормуванні дизайну. Дослідження базується на зіставленні норм, які визначені державними документами, опрацьовано їхній склад і зміст, особливості регламенту, межі застосування. Значна частина цих документів має статус міждержавних норм. Наголошено на необхідності подальшого узгодження всіх регламентів з загальноєвропейськими стандартами в сфері дизайну й ергономіки. В результаті встановлено, що основними нормативними документами в означеній сфері діяльності є Державні стандарти України (ДСТУ), що в більшості своїй дублюють ГОСТи радянських часів. Вони стосуються визначення основних термінів, типології виробів, їх типорозмірів, характеристик матеріалів, конструктивних особливостей. Усі норми потребують перегляду, оскільки постійно з’являються нові матеріали, технології, розробляються інноваційні конструктивні рішення, може бути розширена типологія виробів, термінологічна база. Щодо загальноєвропейських стандартів, зокрема ISO, в них акцентується безпека виробництва й експлуатації, екологічна складова в проектуванні об’єктів предметного дизайну для оздоблення інтер’єрів. Ці регламенти враховують тенденції сталого розвитку та повинні стати основою для подальших розробок у сфері державних норм. Тим не менше, ключовим питанням залишається узгодження меж творчості та стандартизації у дизайнерських виробах, це потребує детального розгляду та формування сучасної нормативної бази для кожної групи виробів, які використовують при оздобленні інтер’єру.