ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА АВАНГАРДУ УКРАЇНСЬКОГО МИТЦЯ ДАВИДА БУРЛЮКА
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2024.4.12Ключові слова:
теорія авангарду, Давид Бурлюк, український авангард, футуризм, антропологія мистецтва, початок ХХ століттяАнотація
Моделювання теорії українського живописного авангарду на основі дослідження теоретичних поглядів митців авангардного мистецтва є актуальним науковим завданням мистецтвознавства. Теорія авангарду об’єднує низку концепцій співіснуючих художніх течій із своїми ідеалами людини-творця та складає певну цілісну сутність різноманітних естетичних і художніх особливостей. Авангардне мистецтво, як мистецтво нового і незвіданного майбутнього, потребувало теоретичного підгрунття пояснення природи художньої творчості, трактування її як синтезу свідомого та несвідомого, ролі митця та глядача в їх діалектичній єдності, значення мистецького процесу в суспільному прогресі. Давид Бурлюк став яскравим послідовником ідей авангарду, який виділявся окрім мистецької творчості й його теоретичним обгрунтуванням. Український авангард побудований на концепції руху і змін Давида Бурлюка. У центрі теоретичних поглядів митця є творча особистість з її свободою вибору індивідуального самовираження. Погляди митця на сутність авангардного мистецтва постали теоретичною основою авангарду у сонмі традиційного, що дозволило новому мистецтву зайняти власне окремішне місце. Теоретичні канони Давида Бурлюка на побудову композиції твору способом зрушеної конструкції, множинної перспективи, фактури, колірного простору, вільного рисунку є основою творення нової живописної мови, нової естетики і реконструкції художнього простору культури та внеском у його розвиток. Формування світоглядної основи творчості митця відбулося на основі традицій власної національної культури в органічний єдності із європейськими тенденціями оновлення мистецького простору, що є вагомим внеском у розвиток світового авангарду.
Посилання
Богомазов О. Основні завдання розвитку мистецтва живопису в Україні. Український художній авангард: Маніфести, публіцистика, бесіди, спогади, листи. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА. 2020. С. 97–112.
Ханко В. Дещо з призабутого мистецького процесу (1900-1920-ті рр.). Образотворче мистецтво, № 3-4. 2023. С. 100–103.
Канішина Н. Художньо–естетичні засади українського авангардного мистецтва першої третини ХХ ст. Авторф. дис. на здобут. ступ. канд. філософ. наук. Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. 1999. 20 с.
Павлова Т. Мистці українського авангарду в Харкові. Харків: Графпром, 2015.
Савицький І., Нога О. Давид Бурлюк. Українські корені засновника світового авангарду. Поезія, малярство, театр, спорт. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2018. 168 с.
Український художній авангард : підручна бібліогр. до теми : бібліогр. покажч. [уклад.: Л. С. Криворучко, М. Г. Іванова]. (2008). Київ : Публічна б-ка імені Лесі Українки, 74 с.
Бурлюк Д. Предки мої. Український художній авангард: Маніфести, публіцистика, бесіди, спогади, листи. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА. 2020. С. 149–155.
Шкандрій М. Авангардне мистецтво в Україні. 1910-1930 : пам'ять, за яку варто боротися / пер. з англ. І.Семенюк. Харків : ВД Фабула, 2023. 224 с.
Бурлюк Д. Живопис – колірний простір. Український художній авангард: Маніфести, публіцистика, бесіди, спогади, листи. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА. 2020. С. 127–146.
Кузьменко І. В. Д. Бурлюк в історії українського авангарду (1907-1920 рр.). Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. іст. наук. Миколаїв: Чорноморський державний університет імені Петра Могили. 2014. 19 с.
Кузьменко І. В. Теоретичні засади російсько-українського авангарду в творах його засновників та ідеологів. Історичний архів. Наукові студії : збірик наукових праць. Вип.134. Т.147. Історія. Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили. 2011. С. 19–21.
Лимар Г. М. Антропологія мистецтва українського авангарду першої третини ХХ ст. Дис. на здоб. наук. ступ. док. філософ. Київ: Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. 2024. 219 с.
Бурлюк Д. Голос імпресіоніста на захист живопису. Український художній авангард: Маніфести, публіцистика, бесіди, спогади, листи. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА. 2020. С. 125–126.
Шміт Ф. Мистецтво: його психологія, його стилістика, його еволюція. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2023. 456 с.: 40 іл.
Бурлюк Д. Фрагменти зі спогадів футуриста 1929-1930 років. Український художній авангард: Маніфести, публіцистика, бесіди, спогади, листи. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА. 2020. С. 147–148.
Гершенфельд М. Мова живопису. Український художній авангард: Маніфести, публіцистика, бесіди, спогади, листи. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА. 2020. С. 179–182.
Карпов В., Сиротинська Н. Neuroart: мистецтво пізнання людини. К. НАКККіМ. 2019. 80 с.
Ніцше Ф. Ранкова зоря. Думки про моральні передсуди. Переклад В.Кебуладзе. К.: Темпора. 2018. 800 с.
Щокіна О. П. Гуманізм та уявлення про «людину» у філософських трактуваннях мистецтва авангарду. Вісник ХДАДМ. № 2. 2020. С. 85–93.
Чоп Т.О. Kонцептуалізація традиції та новації у дискурсі футуризму. Perspective Innovations In Science, Education, Production And Transport. 2013. URL: www.sworld.com.ua/index.php/ru/conference/the-content-of-conferences/archives-of-individual-conferences/dec-2013 (Дата звернення: вересень 2024).
Драган М. Футуризм. Український художній авангард: Маніфести, публіцистика, бесіди, спогади, листи. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА. 2020. С. 179–182.
Лівшиць Б. Півтораокий стрілок (фрагмент). Український художній авангард: Маніфести, публіцистика, бесіди, спогади, листи. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА. 2020. С. 287–320.
Балатова Н., Никитин А. Возвращенное имя. Огонек. № 27. 1989. С. 6–12.
Горбачов Д.О. Авангард. Українські художники першої третини ХХ століття. К.: Мистецтво, 2017. 320 с. : іл.
Карпов В. В. Теорія українського авангардного мистецтва Олександра Богомазова. Український мистецтвознавчий дискурс : наук. журнал, 2024. № 3. С. 43–53.
