АКТУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ 2000–2020-Х РОКІВ: КУЛЬТУРНА МОДЕЛЬ ВИДОЗМІН
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2024.3.11Ключові слова:
актуальне мистецтво, культурна модель, митець, специфіка творення образу.Анотація
Мета статті – дослідити видозміни в царині актуального мистецтва України від межі 20 та 21 століть до сьогоднішнього часу, зосередивши увагу на найбільш виразних мистецьких подіях, що відбулися впродовж першої чверті 21 століття. Стаття присвячена дослідженню художньої образності українського образотворчого мистецтва зазначеного періоду. Провідною метою дослідження є окреслення головних напрямків у сучасному культурному процесі. Для написання статті автор використав історико-хронологічний, порівняльно-історичний (компаративний), крос-культурний, соціокультурний методи та метод мистецтвознавчого аналізу. Науковим завданням пропонованої статті є дослідження мистецтва України зазначеного періоду та намагання більше уваги приділити тим проблемам розвитку зображального мистецтва, які не були вивчені достатньою мірою. Наступним завданням є пропозиція оприлюднення власної версії в контексті її відповіді подіям, що відбувалися у мистецькому полі протягом першої чверті ХХІ століття та реакції зображального мистецтва на ці події. Слід констатувати недостатню кількість досліджень в українському мистецтвознавстві та культурології, які б повною мірою віддзеркалювали сучасний погляд на особливості української образотворчості першої чверті ХХІ століття з погляду художньо-стильових особливостей мистецтва. Важливо наголосити, що протягом двадцяти п’яти останніх років відбулася значна трансформація сучасної художньої мови, котра в останні кілька десятиліть збагатилася формотворчими чинниками суміжних галузей знань. Це передусім художня реклама, диджитал-арт, штучний інтелект. Ці чинники поєднали в собі нове акустичне дійство виражальних можливостей, інформаційні та естетичні функції. Авторська версія розглядає цінність творчого мистецького продукту в сьогоднішніх умовах його створення, що підкреслює національну ідентичність та інтерактивність сучасного мистецтва. За таких умов його головна функція формує образно-сюжетні структури креативної мови українського контенту сьогодення. Мистецтво часів воєнного лихоліття постає принципово новою моделлю образотворчості, небаченої раніше.
Посилання
Бабій Н. П. Актуальні культурно-мистецькі практики та процеси Західної України кінця ХХ – початку ХХІ століть: культурні домінанти, форми репрезентації, перспективи : монографія / Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника. Івано-Франківськ : Фоліант, 2022. 400 с. : іл.
Вишеславський Г. Contemporary art України – від андерграунду до мейнстріму / Ін-т проблем сучас. мистецтва НАМ України. Київ : ІПСМ НАМ України, 2020. 256 с. : іл.
Міронова Т. В. Координати творення художнього образу в українському мистецтві 1990-х – 2000-х років / Ін-т проблем сучас. мистецтва НАМ України / Київ. галерея мистецтв «Лавра». Київ : О. О. Лопатіна, 2020. 320 с.
Український мистецтвознавчий дискурс : колективна монографія / за заг. ред. д. і. н. В. В. Карпова. Рига : Izdevniecība «Baltija Publishing», 2020. 370 с.
Петрова О. Миттєвості приватного життя / Stedly Art Foundation. Київ : Основи, 2016. 544 с.
Особливе мистецтво : каталог. Рига: Izdevnieciba “Baltia Publishing”, 2020. 52 с.