ХУДОЖНІЙ АР’ЄРГАРД ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2024.3.2Ключові слова:
Ар’єргард, художній ар’єргард, феномен, гуманізм, майстерність, артистизм, Матвій Вайсберг, Ваган Ананян, Андрій Мокроусов, Олена Придувалова, Олексій Аполлонов, Олег Бур’ян, Микола Сологубов, Олександр Захаров, Олександр Лірнер, Йосиф Бейлін, Гражина Стриковська.Анотація
Метою статті є визначення поняття «художній ар’єргард», його феномену та ролі у сучасному українському мистецтві та дослідження, чому художній ар’єргард став окремим напрямком на наприкінці вісімдесятих – початку дев’яностих років XX століття. Термін «художній ар’єргард» виник наприкінці 1980-х років як противага постмодерністському мистецтву. Фундаментальні мистецтвознавчі дослідження напрямку у творчості сучасних українських художників не проводилися, тому важливо визначитися з термінологією, окреслити риси напрямку та визначити митців, які працювали за цим напрямком. Попри те, що історія художнього ар’єргарду в Україні охоплює проміжок у понад тридцять п’ять років, досліджень, присвячених безпосередньо українському художньому ар’єргарду, мало, а наявні джерела дають лише загальну характеристику творчого становлення цього напрямку. Термін «художній ар’єргард» придумав український художник Матвій Вайсберг, а визначив критик Андрій Мокроусов, який тоді був редактором літературно-мистецького альманаху «Новий Круг», зараз є директором та відповідальним редактором видавництва «Критика». Перша згадка та пояснення напрямку є у статті «Анабазис чоти- рьох у просторі нового мистецтва», яка була написана Мокроусовим до каталогу виставки «Anabasis» у Києві у 1993 році. Далі була ще одна стаття до виставки Матвія Вайсберга «Час світу. Живопис та графіка» у 1995 році. До публікацій про художній ар’єргард можна віднести й матеріал мистецтвознавиці Інни Булкіної до великого каталогу «Матвій Вайсберг», який був виданий у 2019 році у Києві. Андрій Мокро- усов наполягає на тому, що новий напрямок виник як противага тотальній перебудові митців з соцреалізму на постмодернізм. За думкою критика, «ар’єргард», який в ті часи жваво обговорювали митці та кри- тики в майстернях та на виставках, не був широко зафіксовано у ЗМІ чи наукових дослідженнях. Терміном «ар’єргард» Мокроусов та Інна Булкіна позначають роботи групи художників, які працювали в той час та не маркували своє мистецтво як авангард чи постмодернізм. Об’єкт дослідження – художній ар’єргард як феномен у контексті розвитку сучасного українського мистецтва. Фактично ми маємо перше нагадування про напрямок у каталогу до виставки «Anabasis» 1993 року, яка проводилася у Київській картинній галереї, яка тоді мала назву «Музей російського мистецтва». Ар’єргард активно розвивався у 1990-ті – той час, коли суспільство зазнало великих змін, а мистецтво жваво реагувало на ці зміни. Новизна наукового дослідження: у дослідженні вперше проаналізовано та уточнено термінологію «художнього ар’єргарду».
Посилання
Тлумачний словник української мови. URL: https://slovnyk.ua.
Андрій Мокроусов. Анабазис чотирьох у просторі нового мистецтва. Стаття до виставки «Anabasis». Київ. 1993 рік. URL: https://uartlib.org/downloads/Anabasis_uartlib.org.pdf
Андрій Мокроусов. Час світу. Стаття до виставки Матвія Вайсберга «Час світу. Живопис та графіка». Київ. 1995 рік.
Матвій Вайсберг. Продовження слідує. Спогади. Харків. Фоліо. 2023 рік. 477 с.
Інна Булкіна. Матвій Вайсберг. Живопис. Альбом. Київ. Видавничий дім Антиквар. 2019 рік. 480 с.
Віктор Карпов. Антропний принцип творчості Матвія Вайсберга. Архітектура, будівництво, дизайн в освітньому просторі : колективна монографія. Рига. Латвія. Baltija Publishing. 2021. С. 328–340. URL: https://dspace.nau.edu.ua/bitstream/NAU/52341/1/328-340-%d0%9a%d0%b0%d1%80%d0%bf%d0%
be%d0%b2.pdf