ВАСИЛЬ ГУРІН – ДО 85-РІЧЧЯ ВІД Д НЯ НАРОДЖЕННЯ

Анотація

Мистецька епоха у особі Василя Гуріна займає важливу ланку образотворчого мистецтва України. Його твори і твори його учнів збагачують приватні колекції, збірки музеїв України і за кордоном, формуючи певну мистецьку площину у довготривалому зрізі часу. У статті методом обговорення заходів 2024 року, які відбулись з нагоди 85-річя з дня народження Василя Гуріна, проведено планове, кожні 5 років, переосмислення мистецької школи професора. Безпосередньо персональна виставка творів з фондів НАОМА 18.03.–15.04.2024. Окремі твори експонувались вперше. На виставці було представлені твори різних періодів: від дипломного твору, написаного при завершені художнього училища у Сімферополі, твори студентських років КДХІ і до початку 2000-х років. На основі методичного матеріалу виставки, організованої кафедрою живопису і композиції, було також проведено круглий стіл 10.04.2024 «Мистецька школа Василя ГУРІНА (1939–2018)». Також для дослідження було використано матеріали методичної виставки з фондів НАОМА, вибірково експонувались учбові постановки, виконані в учбовій майстерні Василя Гуріна. Ці події стали підґрунтям для оновлення методичної бази мистецької школи Василя Гуріна. Переосмислення кожні п'ять років мистецької епохи дозволяє відкрити нові ланки живописних традицій НАОМА. Останнє прилюдне обговорення відбулось на прес-конференції «Гуріну спомин» у 2019 році у виставкових залах НСХУ. Що стосується творчості, Василь Гурін віддавав перевагу підходу, який базувався на поєднанні найкращих методологічних досягнень у мистецтві образотворення з відкриттям можливостей для вільного та індивідуального вислову. Аналізуючи дипломні твори студентів, що виходили з майстерні Василя Гуріна, можна відзначити, що він, ймовірно, передавав свої композиційні амбіції на молодих творчих особистостей, студентів. Можна відзначити, що педагогічний підхід Василя Івановича Гуріна, з часом, демонстрував певну еволюцію. На початкових етапах, особливо на третьому та четвертому курсах, вплив професора був виразним, іноді навіть вказівним. Однак при аналізі результатів роботи студентів на п'ятому і шостому курсах помітно, що методика викладання Василя Івановича ставала більш гнучкою та рекомендаційною. Він стимулював студентів обирати власний шлях у творчому процесі, дозволяючи їм самостійно розвивати свої вміння та здібності.