ТЕМА ТИБЕТУ В ОЛІЙНОМУ ФІГУРАТИВНОМУ МИСТЕЦТВІ КИТАЮ КІНЦЯ XX – ПОЧАТКУ XXI СТ.

Анотація

Після приєднання Тибету як автономного регіону до Китаю у 1950-х роках в станковому живописі країни простежується активний розвиток теми Тибету. Китайські митці стали віддавати пріоритет соціально-політичним змінам в регіоні, відображаючи трансформації, пов’язані з колективізацією та розбудовою «Нового Китаю». У 1950–1970-х роках тема Тибету тісно перепліталась із соціально-політичними проблемами, із задачами уряду висвітлення покращення життя етнічних меншин в регіоні. У 1980-х роках із поступом нового періоду економічних і соціальних реформ, появи напряму «мистецтва шрамів», шляху переосмислення здобутків художників попередніх поколінь, простежується нове осмислення митцями теми Тибету. В цей період митці зосереджуються на відображенні внутрішнього світу персонажів, а їх живописні твори стають насичені ліричними нотками романтизму і сентименталізму. Свій розвиток тибетська тематика в фігуративному живопису Китаю отримала і в наступній період (1980–2000), який характеризується більш глибшим аналізом соціально-етнічної проблематики. В цей час змінюються підходи художників до створення образів тибетців, набувають важливого значення психологізм і реалізм зображень, заснований на глибокому вивченні побуту і релігійних свят тибетців. На сучасному етапі розвитку станкового живопису Китаю (2000–2020) тема Тибету залишається актуальною. Художники використовують різноманітні підходи до її втілення, залишаючись при цьому в межах реалістичного мистецтва. Хоча тема залишається невід’ємною частиною станкового живопису, сучасні митці дозволяють собі більшу свободу і творчий експеримент. В статті наведений аналіз творів провідних художників, що присвятили свою творчість тибетській проблематиці – Пан Шисюнь, Чень Даньцін, Ма Чанлі, Чжоу Чуня, Чжу Іюн, Юй Сяодун, Чжан Ібо, Хань Юйчень. Майстри створюють образи Тибету, використовуючи авторські пластичні рішення, щоб виразити унікальність регіону та його мешканців. Від соцреалізму до фотореалізму, вони відображають різноманітні вирішення теми, залишаючись при цьому в рамках дотримання реалістичного стилю. Виставки та бієнале, присвячені творам на тибетську тематику, розкривають широку палітру підходів та відображають вагомість цієї теми в сучасному станковому мистецтві Китаю.