БІОНІКА У СВІТОВІЙ АРХІТЕКТУРІ ТА ДИЗАЙНІ ХХ – ПОЧ. ХХІ СТ.

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/uad.2023.6.4

Ключові слова:

архітектурна біоніка, біоніка, дизайн, інноваційні підходи, екологічні конструкції, просторовий дизайн, новітні рішення, гармонія простору

Анотація

Метою статті є аналіз біоніки у світовій архітектурі та дизайні ХХ – поч. ХХІ ст. Сьогодні сфера досліджень творів біоніки включає широкий спектр наукових дисциплін: крім суто мистецтвознавчих, архітектурно-урбаністичних, дизайнерських це блоки наук філософії, біофізики, біомеханіки, біохімії, екології людини, медицини, кібернетики, знань про навколишнє середовище, в тому числі урбоекології, ноосферології, ергономіки. Однак найранніші яскраві риси мистецького світогляду біоніки мали твори ар нуво (стилю модерн) кінця ХІХ – початку ХХ ст. Аналог цілісності художньої структури митці ар нуво бачили в природі і форми своїх творів уподібнювали рослинам та живим організмам. Біоморфний принцип означав творче трансформування природного прототипу, завдяки методам стилізації та ритму. Яскравими прикладами ранньої біонічної естетики стали заміські вілли авторства американця Брюса Гоффа з їх дивними, орієнтованими на природу антигеометричними формами, метафоричними образами та неповторним дизайном інтер’єрів. У другій половині ХХ і на початку ХХІ ст. спостерігається нова хвиля архітектури та дизайну біоніки, вже на основі наукових досліджень. Знову, як і в період ар нуво, характерним стало використання гнучких ліній та поверхонь, що виражають динамічні структури. У біонічних спорудах і дизайн-об’єктах розповсюджені арочні структури за взірцями тваринних хребтів, структури тонких оболонок, натхнені ракоподібними, роздуті структури за взірцем біоклітин, спіральні структури, що нагадують, зокрема, листя подорожника. Як популярні напрямки природоінтегрованої архітектурної біоніки розвиваються «зелена архітектура», «лендформна архітектура», «земляна архітектура», «блоб- архітектура». новітній біоморфний дизайн відкриває безмежні можливості для творчості та інновацій у різних сферах. Він підкреслює важливість співпраці між дизайнерами, архітекторами та науковцями для досягнення гармонії між технологією та природою, створюючи при цьому високофункціональні та привабливі продукти та споруди.

Посилання

Біо-тек – напрям в архітектурі. URL: https://clck.ru/js6Lv (дата звернення: 10.03.2023).

Навіжена архітектура Захи Хадід. URL: https://www.manezh.ua/ua/blog/bezumnaya-arhitekturazahi-hadid/ (дата звернення: 10. 06. 2023р.)

Олійник О.П., Чопик Ю.М. Розвиток органічної архітектури на сучасному етапі. Теорія та практика дизайну: Дизайн архітектурного середовища. 2019. Вип.18. С. 82–89.

Органічна архітектура. Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури /Р.А. Шмиг, В.М. Боярчук, І.М. Добрянський, В.М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. Львів : б. в., 2010. 140 с.

Орлова О. О. Екологічний фактор формоутворення в дизайні: автореф. дис., канд. мистец.: 05.01.03. ХДАДМ. Х., 2003. 21 с.

Соціокультурні тенденції розвитку сучасного дизайну та мистецтва. Матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції (08-10 вересня 2021 р.), ХНТУ / за ред. Чепелюк О.В. Херсон: ХНТУ, 2021. 287 с.

Фьюмара Л., Горбик Е., Ушаков Г. Living organic architecture. Сучасні проблеми архітектури і містобудівництва. 2003. Вип.11/12. С. 113–122.

Figueroa J.A. The Philosophy of Organic Architecture. (S. L.): CreateSpace Independent Publishing Platform, 2014. 114 p.

Frank Lloyd Wright. The Future of Architecture. – Horizon Press, New York, 1953. 248 р.

Paull J. The First Goetheanum: A Centenary for Organic Architecture. Journal of Fine Arts. 2020. Vol. 3. Issue 2. 2020. P. 1–11.

Wright F.-L. The Future of Architecture. New York : Horizon Press, 1953. 248 р.

Zgalat-Lozynskyy, O., Matviichuk, O., Tolochyn, O. Polymer Materials Reinforced with Silicon Nitride Particles for 3D Printing. Powder Metall Met Ceram. 2021. № 59. С. 515–527.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-28

Як цитувати

Жежеря, О. М. (2023). БІОНІКА У СВІТОВІЙ АРХІТЕКТУРІ ТА ДИЗАЙНІ ХХ – ПОЧ. ХХІ СТ. Український мистецтвознавчий дискурс, (6), 32–37. https://doi.org/10.32782/uad.2023.6.4