ОБРАЗ КАРМЕН В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ЖИВОПИСІ КІНЦЯ ХІХ – СЕРЕДИНИ XX СТОЛІТТЯ

Анотація

Образ Кармен є найвідомішим у світовій культурі уособленням мистецькими засобами особистості ромської дівчини в новелі Проспера Меріме (1845) та опері Жоржа Бізе (1875), присвячених історії кохання Кармен, наділеної харизматичним темпераментом і бажанням до свободи у всьому та баскського юнака Хосе. У межах дослідження інтерес становить образ Кармен в художніх творах митців кінця ХІХ – середини XX століття. Художники висловили своє бачення Кармен у двох напрямках: літературно-оперному, в якому її образ сформовано інтерпретацією художниками першоджерел; персоналізованому – пов’язаному з портретуванням виконавиць ролі Кармен (сучасниць художників) – актрис та співачок в оперних та балетних постановках, які на сцені успішно продемонстрували бачення поведінкових характеристик і темпераменту ромського персонажа. Мета дослідження: комплексно проаналізувати особливості втілення образу Кармен у творах живопису художників кінця ХІХ – середини XX ст. Наукова новизна полягає в тому, що попри те, що художнє вираження образу Кармен наявне у творчості багатьох митців кінця ХІХ – середини XX ст., дане дослідження є першим, в якому він предметно аналізується. Висновок. Способом аналізу творів Анрі Люсьєна Дюке, Едуарда Мане, Джеймса Белла Андерсона, Річарда Джека, Пабло Пікассо встановлено, що в кожного з цих художників жанрові, сюжетні, виражальні підходи до втілення психологічного портрета Кармен відрізняються відповідно до напрямку, в якому працював кожен із цих митців. Проте спільним та беззаперечним є факт емоційного забарвлення постаті Кармен у кожному з описаних творів, що свідчить про єдність із сюжетом першоджерел. Ознакою, що об’єднує ці твори є й те, що їх класифіковано як зразки портретного жанру.