ТВОРЧІ ПОШУКИ МИТЦІВ КИЇВСЬКОЇ ШКОЛИ СКУЛЬПТУРИ КІНЦЯ 1990-Х – 2000-Х РОКІВ

Анотація

Мета статті. Розглянути творчі підходи скульпторів кінця 1990-х та початку ХХІ століття, виявити особливості їхніх пошуків, провести паралелі між доробком окремих скульпторів та виявити спільні і відмінні риси в роботі авторів київської школи скульптури. Методологія. У процесі дослідження застосовувалися такі методи: мистецтвознавчого аналізу, аналіз теоретичних передумов розвитку пластичних ідей з аналізом конкретних творів; синтезу, узагальнення та систематизація отриманої інформації; біографічний метод; методи індукції, дедукції та порівняльного аналізу. Результати. Важливо відмітити, що в новий етап українська скульптура вступає в позиції плюралізму форм і концепцій, однак скульптура як традиційний вид образотворчого мистецтва залишається на панівних позиціях. Скульптори вдаються до експериментів на рівні як змістовному, так і матеріальному. Серед традиційних матеріалів скульптури з’являються нові, такі як полімери, або ж вже тут можна згадати приклади еко-скульптур братів Зігур, які в одному із своїх проєктів використали використані пластикові пляшки. Серед традиційних форм скульптури виникають і нові форми тривимірного мистецтва і інсталяції, до яких вдаються як скульптори, так і художник, що отримали освіту з інших видів мистецтва: графіки, живопису, сценографії. Це важлива характеристика сучасного образотворчого мистецтва, яка позначає стирання кордонів між видами мистецтва, коли головним для художника стає не його професійний бекґраунд і освіта, а віднайдення найбільш влучного засобу для вираження задуманого концепту. Наукова новизна дослідження полягає у виявленні пошуків та експериментів, характерних рис у творах молодих скульпторів київської школи в контексті розвитку українського мистецтва останніх десятиліть. Практична значущість. Визначено особливості творчого методу митців київськох школи скульптури кінця 1990-х – початку ХХІ ст.