КОПІЮВАННЯ ТВОРІВ МИСТЕЦТВА ЯК СКЛАДОВА КУЛЬТУРИ СХІДНОЇ АЗІЇ

Анотація

Метою статті є окреслення китайського дискурсу копіювання творів мистецтва та його поширення у країнах Східної Азії. У статті зосереджено увагу на функціях та підходах до копіювання, порушуються проблеми оригіналу, копії, підробки, авторства, ідентифікації. Методологія. У розробці проблематики статті використовуваллися методи історичної ретроспекції, феноменологічного, формального та контент-аналізів. Результати. Встановлено відмінність ставлення до копіювання в європейській та східній культурах, відсутність ідеї оригіналу та усвідомленої різниці між оригіналом та копією. Підкреслено роль буддизму та конфуціанства у розвитку культури копіювання як відтворення та збереження мистецьких взірців і взірцевих практик. Визначено основні підходи до копіювання, сформовані у Китаї та поширені у країнах, що зазнали його культурного впливу. Розглянуто особливості культури колекціонування у Східній Азії, визначальну роль Китаю та місце колекціонування в інтелектуальному житті середньовічного суспільства. Висвітлено роль колофонів та печаток у китайському живописі, їх значення в художній комунікації та експертизі. Підкреслено, що протягом тисячоіть Китай не тільки копіює еталонні взірці, а й виступає культурою-джерелом для поширення візуальних мотивів та художні технологій. Наукова новизна. Розширено межі дослідення проблеми копіювання у мистецькій традиції Китаю, окреслено її вплив на мистецькі практики сусідніх країн; обгрунтовано необхідність переосмислення та переоцінки китайської традиції копіювання як процесу відтворення першовзірця, збереження та трансляції художнього досвіду. Практичне значення полягає у можливості використання результатів дослідження в розробці стратегії експертних дій, формуванні концепції відповідних навчальних курсів, пошуці нових підходів до експонування творів мистецтва Східної Азії.