КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВОЇ ОСВІТИ (ПОЧАТОК XXI СТ.)

Автор(и)

  • Алла Володимирівна Дяченко

DOI:

https://doi.org/10.32782/uad.2023.3.5

Ключові слова:

художньо-промислова освіта, прикладні ремесла, образотворча мова, мистецтвознавство, культурний розвиток, педагогічні умови

Анотація

Статтю присвячено проблематиці становлення концепції розвитку художньо-промислової освіти початку XXI ст. Проблематика художньо-промислової освіти актуалізується в контексті історико-культурних, соціокультурних, філософських та мистецтвознавчих аспектів її формування, еволюції та трансформації, то ж методологічною основою дослідження стали провідні положення у галузі філософії, педаго- гіки, естетики, мистецтвознавства, художньо-промислової освіти, естетичного виховання та методики навчання основ декоративно-ужиткового мистецтва, роботи науковців і дослідників, пов’язані безпосередньо з декоративним напрямом. Теоретично обґрунтувано та досліджено особливості, етапи, процеси і витоки розвитку художньо-промислової освіти початку XXI ст. У дослідженні використано загальнонаукові методи аналізу, узагальнення та систематизації матеріалу, методи міждисциплінарного аналізу, історико-культурний метод, метод інтерпретації. Розкрито, що художньо-промислова освіта стає фундаментом сучасної української культури, транслює властиві їй цінності, норми, етичні та естетичні ідеали, сприяє творчому освоєнню людиною навколишнього динамічного, полікультурного світу. Основний вектор модернізації професійної освіти – професіоналізація традиційного прикладного мистецтва засобами науки та освіти. Якісна система підготовки фахівців у сфері традиційних мистецьких промислів передбачає не спорадичне відкриття навчальних закладів, а створення комплексу, що об’єднує на системних засадах освітні установи єдиного профілю; наявність профільної освіти у викладачів, що передбачає і педагогічну грамотність; наявність навчально-методичного супроводу освітнього процесу, суттєва роль у якому належить музеям, які функціонують як «депо навчальних посібників», що експонують еталонні зразки кустарної промисловості та ремісничого виробництва.

Посилання

Newman A., Herman Gary Schwarz and Ingrid Nielsen. The effects of employees’ creative selfefficacy on innovative behavior: The role of entrepreneurial leadership. Journal of Business Research.2018. № 89. рр. 1–9.

Близнюк М. М. Методична система навчання етнодизайну майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва на основі інформаційних технологій: автореф. дис. ... докт. пед. наук : 13.00.02. Київ, 2018. 40 с.

Загальна декларація ЮНЕСКО про культурне розмаїття прийнята 31 сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО, Париж, 2001. URL.: http://www.un.org/russian/events/literacy/decl_diversity.pdf

Коберник О. М. Інноваційні педагогічні технології у трудовому навчанні. Тернопіль; Умань, 2007. 153 c.

Коновальчук І. І. Проєктні технології здійснення інноваційної освітньої діяльності. Проблеми освіти. 2017. Вип. 87. С. 133–139.

Луковська О. Арттекстиль. Інтеграція мистецтв. Каталог виставки. Київ: Майстер книг, 2020. 64 с.

Маньковська Р. В. Музеї України у суспільно-історичних викликах ХХ – початку ХХІ століть. Львів : Простір-М, 2016. 408 с.

Марченко А. В. Використання новітніх інформаційних засобів навчання у процесі підготовки студентів у галузі етнодизайну. Становлення і розвиток етнодизайну : український та європейський досвід: зб. наук. пр. Полтава: Полтавський літератор, 2012. С. 296–300.

Масол Л. М., Базелюк О. В., Комаровська О. А., Муромець В. Г., Рагозіна В. В. Мистецька освіта в Україні: розвиток творчого потенціалу в ХХІ столітті: Аналітична доповідь Київ: Аура Букс, 2012. 240 с. URL: http://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/707897.

Прусак В. Становлення та розвиток дизайн-освіти в Україні (кінець ХХ – початок ХХІ). Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2017. Вип. 31. С. 71–82.

Рисинець Н. О., Кобилянський О. В., Лісіца С., Пінаєва О. Ю. Впровадження технологій освітньої мнемотехніки в закладах вищої освіти. Особистісно-професійний розвиток майбутніх фахівців: діалог зі стейкхолдерами. Вінниця: ТОВ «Друк», 2021. С. 333–349.

Руденченко А. А. Теоретичні і методичні засади навчання етнодизайну студентів у вищих мистецьких навчальних закладах: дис. … д-ра пед. наук : 13.00.02. Київ, 2017. 428 с.

Тименко В. П. Початкова дизайн-освіта: теорія і практика формування конструктивних умінь особистості. Київ: Педагогічна думка, 2010. 380 с.

Усенко Н. О. Художнє життя України другої половини ХХ – початку ХХІ століття: дис. … канд. мистецтвознавства. Харків, 2015. 237 с.

Ханко О. В. МАНЕ-КАЦ Мане Лазарович. Енциклопедія сучасної України. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. URL: https://esu.com.ua/article-65672.

Цвєткова Г. Інноваційність як принцип нового педагогічного мислення та шлях професійної самореалізації викладачів гуманітарних дисциплін. Вища освіта України. 2016. №1. С. 42–48.

Чебикін А. Художня освіта в Україні ХХІ століття (культуротворчий аспект). Діалог культур: Україна у світовому контексті. Художня освіта : зб. наук. праць. Льві : Світ, 2000. Вип. 5.

Шмагало Р. Мистецька освіта в Україні середини ХІХ – середини ХХ ст.: структурування, методологія, художні позиції. Львів: Українські технології, 2005. 528 с.

Ящук С. М. Розвиток творчого потенціалу учнів у процесі проєктно-технологічної діяльності. Рідна школа. 2004. №4. С. 9–11.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-09-22

Як цитувати

Дяченко, А. В. (2023). КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВОЇ ОСВІТИ (ПОЧАТОК XXI СТ.). Український мистецтвознавчий дискурс, (3), 36–43. https://doi.org/10.32782/uad.2023.3.5