ГРАФІЧНИЙ ДИЗАЙН ЯК ПОТУЖНИЙ ПОПУЛЯРИЗАТОР НАЦІОНАЛЬНОЇ СПАДЩИНИ (НА ПРИКЛАДІ ВИРОБІВ У ТЕХНІЦІ ВИТИНАНКИ)

Автор(и)

  • Олена Миколаївна Світлична
  • Ірина Миколаївна Удріс
  • Олена Юріївна Залевська

DOI:

https://doi.org/10.32782/uad.2023.2.12

Ключові слова:

графічний дизайн, стилізація, витинанка, орнамент, лазерне вирізування

Анотація

Війна в Україні викликала небувалий інтерес до вітчизняної національної спадщини, українського етнічного стилю, культурних витоків не тільки всередині країни, а й далеко за її межами. Одним із традиційних та поширених видів декоративного мистецтва України є витинанка, що за своїми візуально-декоративними якостями є найбільш вишуканим, ошатним та велично-лаконічним у своїй стриманості мистецтвом. Крім того, сучасна витинанка, як майже незалежний від технічних та технологічних обмежень вид творчості, стала активно генерувати розмаїті комбінаторні варіації орнаментального мистецтва у всій його красі. Більше того, сучасні комп’ютерні та поліграфічні технології, що традиційно вважалися базою виключно графічного дизайну, почали активно включатися у виробництво та швидке поширення витинанки практично у всіх видах дизайнерської творчості від скромних за розмірами (а не за декоративними якостями) святкових листівок чи ажурних упаковок до величних як за розмірами, так і за композиціями елементів інтер’єрів чи екстер’єрів. І окрему цікаву групу складають твори предметного дизайну в техніці витинанки, такі як абажури до освітлювальних приладів чи мереживні світильники, орнаментальні міжкімнатні перегородки чи розсувні ширми, абстрактні об’ємні декоративні прикраси типу «мобілів» або цілком конкретні, але «альтернативні» дизайнерські новорічні ялинки. У статті висвітлено та обґрунтовано базову роль сучасного графічного дизайну для популяризації витинанки. Показано необмежені можливості тиражування виробів різного ступеня орнаментальної складності та різних розмірів: від найменших із традиційного паперу чи картону до найбільших із дерева, пластику чи навіть бетону. Отже, можливість значного тиражування далекоглядно інтегрує витинанку в масовий вжиток для подальшого проникнення у сучасний споживчий простір, що може вплинути, в тому числі, на суттєву корекцію в сторону позитивного сприйняття у ставленні до традиційних вітчизняних культурних кодів.

Посилання

Українське народне декоративне мистецтво : навч. посіб. / Р. В. Захарчук‐Чугай, Є. А. Антонович. Київ.: Знання, 2012. 342 с.

Шевченко Є.І., Корнієнко В.І. Українська витинанка. Альбом‐каталог. Київ : Народні джерела, 2013. 112 с.

Селівачов М. Лексикон української орнаментики. Київ, 2005. 399 с.

Тихонюк О. В. Мистецтво витинанки в Україні кінця ХХ – початку ХХІ століть : автореф. дис. … канд. мист. : 17.00.06. Івано-Франківськ. 2010. 20 с.

Станкевич М. Українські витинанки. Київ : Наукова думка, 1986. 123 с.

Храмова‐Баранова О. Л. Витинанка в контексті сучасної візуальної культури України. Історія науки і техніки. 2018. том 8, вип. 1 (12). С. 75–82.

Світлична О., Залевська О. Техніка витинанки як частина сучасного графічного дизайну (на прикладах студентських робіт). Актуальні проблеми сучасного дизайну : матеріали V міжнар. наук.-практ. конф. 27 квітня 2023 р. Київ : КНУТД, 2023. С. 65–70.

Гальчинська О., Павленко А., Улік К., Денисова Є. Художні образи української витинанки як джерело натхнення в графічному дизайні. Актуальні проблеми сучасного дизайну : матеріали ІV міжнар. наук.-практ. конф. 27 квітня 2022 р. Київ : КНУТД, 2023. С. 50–53.

Світлична О., Залескька О. Новорічна ялинка – новий вид прикладного дизайну стилю «ecofriendly» (на прикладах студентського формоутворення). Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка : Дрогобич. 2023. вип. № 62. С. 83–92.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-08-04

Як цитувати

Світлична, О. М., Удріс, І. М., & Залевська, О. Ю. (2023). ГРАФІЧНИЙ ДИЗАЙН ЯК ПОТУЖНИЙ ПОПУЛЯРИЗАТОР НАЦІОНАЛЬНОЇ СПАДЩИНИ (НА ПРИКЛАДІ ВИРОБІВ У ТЕХНІЦІ ВИТИНАНКИ). Український мистецтвознавчий дискурс, (2), 97–107. https://doi.org/10.32782/uad.2023.2.12